Літературний паспорт твору «Річний пісок слідок ноги твоєї» – тема, ідея, художні засоби, жанр та інші питання розкриті в цій статті.
«Річний пісок слідок ноги твоєї» паспорт твору
Автор – Євген Плужник
Збірка «Рання осінь»
Рік написання: 1927
Рід літератури – лірика
Лірика: інтимна
Жанр – класична любовна елегія
Тема: зображення особистих почуттів ліричного героя, спогадів про кохання, які не стираються з пам’яті, філософських роздумів про сенс життя, про велике мале в ньому.
Ідея: возвеличення великого почуття кохання, яке робить людину щасливою.
Основна думка: кохання — це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти.
Римування: перехресне
Віршований розмір:ямб
Художні засоби «Річний пісок»
- епітети – друже мій єдиний, а далекий, мертвий лист, ласкаві вересневі феї, на осінній лагідній землі,
- метафори – тремтить ріка, хилиться ріденький ліс, не заблукають з хуторів лелеки, спокій стереже мене
- порівняння – немов ласкаві вересневі феї спинили час,
- риторичне звертання – о друже мій єдиний, а далекий.
- риторичні оклики – Який тут спокій стереже мене! І твій слідок малий — такий великий, Що я тобі й сказати б не зумів!
«Річний пісок слідок ноги твоєї» образи-символи
Образ коханої обожнюється ліричним героєм, стає особливо дорогим і рідним.
Образ «слідок ноги» милої набуває символу, бо стає «великим», тобто дорогим, неповторним, як слід богині, самого життя. Це символ вічної краси й кохання, який бентежитиме душу завжди.
Ліричний герой поезії «Річний пісок, слідок ноги твоєї…», споглядаючи осінній пейзаж, пригадує хвилини, проведені з коханою. Розлука лягла між двома закоханими, але тут, на тлі чарівної і трохи сумної природи, все, здається, завмерло. Вірш ніби зупиняє час, залишаючи в серці героя спогад про відбиток того милого сліду — такого малого й такого великого водночас (адже за ним — усе кохання, люба дружина, подружнє життя).
Вірш Є. Плужника «Річний пісок слідок ноги твоєї.» передає особисті почуття ліричного героя, спогади про кохання, які не стираються з пам’яті, і філософські роздуми про сенс життя, про велике мале в ньому. Кохання — це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти. Досить похмурий пейзаж («ріденький ліс», безлюддя, «мертвий лист») натякає на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькою людиною. І це додає його спогадам нотку трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що головні слова, можливо, так і не були сказані
Вірш «Річний пісок слідок ноги твоєї» Євген Плужник
