Роксолана була першою і єдиною жінкою в історії Османської імперії, яка удостоїлася офіційного титулу. Українка вважалася султаншею Хасекі, а це означало, що вона була співправителькою Блискучої Порти, і султан Сулейман поділяв з нею свою владу.
Є книга “Роксолана” – про непросту долю українки, яка потрапила в турецький гарем. Цю історію всі добре знають, завдяки її автору Павлу Загребельному.
Роксолана біографія
Роксолана, також відома як Гюррем Султан, була однією з найвпливовіших жінок в історії Османської імперії. Її справжнє ім’я було Анастасія Лісовська, і вона народилася близько 1502 року в Рогатині, на території сучасної України.
Дитинство
Роксолана була дочкою православного священика. Під час одного з набігів татар, приблизно у 1520 році, була захоплена в полон і переправлена, ймовірно, спочатку до кримського міста Кафа (тепер — Феодосія), потім — до Стамбулу, де дівчину примітив візир Ібрагім-паша, який пізніше й подарував її Сулейману.
Життя в гаремі
У гаремі Роксолана швидко підвищила свій статус завдяки своїй красі, розуму та кмітливості. Вона привернула увагу султана Сулеймана і стала його коханою наложницею. Завдяки її впливу на султана, вона зуміла добитися значних привілеїв, включаючи звільнення з гарему та офіційне одруження з султаном, що було безпрецедентним випадком в історії Османської імперії.
Політичний вплив
Роксолана відігравала важливу роль у політичному житті імперії. Вона була не лише дружиною, але й радником Сулеймана. Завдяки своєму впливу на султана, вона сприяла призначенню своїх прихильників на важливі посади та впливала на прийняття державних рішень. Вона також активно займалася благодійністю, будуючи мечеті, школи, лікарні та інші соціальні заклади.
Сім’я
Роксолана народила Сулейману кількох дітей, включаючи майбутнього султана Селіма II. Її син став правителем після смерті Сулеймана, що підтверджує її значний вплив на династію.
Спадщина
Роксолана залишила вагомий слід в історії Османської імперії. Її життя і вплив на політику стали основою багатьох легенд та історичних досліджень. Вона є прикладом того, як жінка, навіть у складних обставинах, може досягти неймовірних висот і вплинути на хід історії.
Роксолана померла у 1558 році в Стамбулі. Її історія продовжує захоплювати істориків та культурних діячів, які досліджують її життя та спадщину.
Роксолана: особисте життя
Сулейман I Пишний, син Селіма І Грізного, був одним з найвідоміших турецьких султанів. В Європі його звали Пишний, в Туреччині — Кануні (Законодавець) — за створення зводу законів, спрямованих на захист інтересів феодалів, закріплення селян за їхніми земельними ділянками, які належали поміщикам. Фактично це було введення кріпосного права.
Спочатку — наложниця, Роксолана стала великим коханням султана. Сулейман адресував їй свою любовну поезію (був поетом, писав під псевдонімом Мухіббі). У гаремі, званому Бабус-сааде, тобто «Брами блаженства», Роксолана отримала за гострий язик і розкотистий сміх прізвисько Хюррем, що означає «Та, що сміється».
Перший син Сулеймана і Роксолани народився у 1521 році.
За законами віри, султан міг мати чотири законні дружини та стільки наложниць, скільки міг утримувати. Діти першої дружини ставали спадкоємцями престолу. Але це не могла бути християнка, всі дружини повинні були прийняти мусульманство.
- Справжнє ім’я першої дружини Сулеймана, Фюлане, невідоме. Одружився з нею у 1511 році, під час перебування у Кафі. Вона народила йому сина Махмуда, який помер під часепідемії віспи 29 листопада 1521 року. В житті Сулеймана вона не відіграла значної ролі, згодом — померла.
- Друга його дружина називалася Гульфем Султан (тур. Güfem Sułtan). Її сином був Мюрад, помер під час епідемії віспи 10 листопада 1521 року. Гюфем задушили за наказом Сулеймана у 1562 році.
- Третя — Махідевран Султан (тур. Mâhidevrân Sułtan), була більш знана як Gülbahar («Весняна троянда»). По смерті Махмуда її син Мустафа (правитель провінції Меніса з 1533 року) початково був названий наступником Сулеймана. Згодом він був страчений за наказом султана.
- Четвертою дружиною Сулеймана стала Анастасія (Олександра) Лісовська. Її назвали Хюррем Султан (тур. Hürrem Sultan), у Європі знали як Роксолану.
Шлюб та гучне весілля Сулеймана і Роксолани відбулися в 1530 році. Султан надав їй ранг баш-кадуни — головної (а фактично — єдиної) дружини і звертався до неї «Хасекі», що означає «Мила серцю». Хюррем виявилася не лише бажаною коханкою, але й цікавою, розумною співбесідницею, досвідченою в мистецтвах і державних справах. У дні розлуки (а Сулейман зробив 13 військових походів) вони переписувалися вишуканими віршами перською і арабською мовами.
Одна з найосвіченіших жінок свого часу, Роксолана приймала іноземних послів, відповідала на послання іноземних правителів, впливових вельмож і художників. В XVI століттіфлорентійці навіть помістили парадний портрет Хюррем, для якого вона позувала венеціанському художникові, у своїй картинній галереї. То був єдиний жіночий портрет серед зображень бородатих султанів у тюрбанах.
Згодом Роксолана запропонувала султану побудувати мечеть, що носила ім’я Сулеймана. Цю ідею реалізував придворний архітектор Сінан. В цій мечеті згодом султаншу і поховали.
Роксолана померла 15 квітня 1558 року. Після її смерті Сулейман проводив активну діяльність на її честь, по всій імперії збудував велику кількість об’єктів, присвячених Роксолані.
Сам султан помер в ніч з 5 на 6 вересня 1566 року під час військового походу на Угорщину. Тіло падишаха (без серця і нутрощів) забрали до Стамбулу і поховали поруч з Роксоланою — в мавзолеї, збудованому на подвір’ї мечеті Сулеймана.
Діти Роксолани
Роксолана народила султану 6 дітей — 5 синів і доньку Міхрімах.
- Мехмед (тур. Mehmed) (1521 — †1543)
- Міхрімах (тур. Mihrimah) (1522 — †1578)
- Абдуллах (тур. Abdullah) (1522 або 1523 — помер через 2-3 роки після народження)
- Селім (тур. Selim) (1524 — †12 грудня 1574)
- Баязид (тур. Bajezid) (1525 — †28 листопада 1562)
- Джихангір (1531 — †1553)
За переказами, Сулейман найбільше любив свою єдину дочку Міхрімах. У 1539 році її видали заміж за Рустем-пашу, який пізніше став великим візирем. Сулейман також збудував на честь доньки мечеть.
З-поміж синів батька пережив лише Селім. Інші загинули в ході боротьби за трон. В тому числі і син Сулеймана від третьої дружини Gülbahar — Мустафа. Існує версія, що саме Роксолана, плетучи інтриги проти Мустафи, спровокувала його смерть — налаштувала батька проти сина (за наказом Сулеймана Мустафу задушили).
Легенда додає, що Джихангір помер з жалю за своїм братом.
Баязид, після невдалої спроби вбити Селіма, разом з 12 000 своїх людей переховувався в Персії. Скориставшись допомогою персів, ворогів Османської імперії, він став зрадником. Згодом Сулейман порозумівся з персидським шахом, в результаті чого, в обмін на 4 000 золотих монет, прихильників Баязида було вбито, а його самого, разом з чотирма синами, видано посланцям султана. Смертний вирок, який виніс Сулейман своєму синові, було виконано 28 листопада 1562 року.
