«Незнайомка з Вілдфел-Голу» — роман англійської письменниці Анни Бронте, виданий під псевдонімом Ектон Белл 1848 року.
“Незнайомка з Вілдфел Холу” читати скорочено
Частина перша
Перша частина роману – це листи головного героя Гілберта Маркгема до його друга Джека Гелфорда. У них Гілберт розповідає про появу у Вайлдфел-Голі загадкової жінки, яка вже давно носить жалобу. Її прибуття неабияк зацікавило мешканців сусіднього села. Люди по черзі навідувалися до незнайомки, однак та, яка назвалася місіс Грем, зустрічала всіх досить холодно. Вдалося з’ясувати лише те, що вона вдова й живе зі служницею.
Невдовзі Гілберт побачив її під час недільної служби. Жінка здалася йому надзвичайно вродливою, хоча її стриманість і прагнення триматися осторонь одразу впадали в око.
За два дні, полюючи неподалік Вайлдфел-Голу, Гілберт урятував маленького хлопчика років п’яти. Побачивши собаку, дитина спробувала перелізти через огорожу маєтку, але зачепилася за гілку дерева й зависла на ній. На перелякані крики сина вибігла місіс Грем. Вона сухо подякувала Гілбертові, не приховуючи недовіри до нього.
Ще за кілька днів місіс Грем разом із сином завітала на обід до родини Маркгемів. Її погляди на виховання дітей і категорична заборона навіть краплі алкоголю для хлопчика здивували присутніх. Між нею та Гілбертом виникла суперечка щодо дитячого виховання, яка ще більше загострила їхні стосунки. Проте маленький Артур, навпаки, швидко перейнявся довірою до Гілберта й допоміг їм помиритися.
Попри те, що погляди місіс Грем обурювали сільське товариство, охочих навідатися до неї не меншало. Якось Гілберт прийшов до Вайлдфел-Голу разом зі своєю сестрою Розою й дізнався, що господиня заробляє на життя продажем власних картин. Однак на одному з полотен, де був зображений сам Вайлдфел-Гол, стояв вигаданий підпис — «Маєток Фернлі», а ініціали художниці їй не належали. Кого ж вона намагалася приховати?
З часом Гілберт дедалі більше захоплювався загадковою мешканкою маєтку. Він перестав залицятися до Елізи Мілворд, яка раніше була йому до вподоби, і зосередив усю увагу на прекрасній незнайомці.
Ображена Еліза разом із подругою Джейн Вілсон почала поширювати про місіс Грем брудні плітки. Утім, і ревнощі Джейн мали своє пояснення: вона була закохана в містера Лоуренса, власника Вайлдфел-Голу, який, на її думку, приділяв місіс Грем надто багато уваги.
Згодом Гілберт дізнався, що справжнє ім’я незнайомки — Гелен. Однак усі його залицяння вона рішуче відкидала. Плітки невдовзі переросли у справжнє цькування, але Гілберт не хотів вірити жодному поганому слову про неї. Бажаючи захистити Гелен від наклепів, він запропонував їй одружитися. Жінка відмовила, проте пообіцяла наступного дня на пустищі розповісти йому таємницю свого минулого.
Та Гілберт, на власне нещастя, повернувся до Вайлдфел-Голу й побачив Гелен у саду разом із містером Лоуренсом. Із розмови, яку йому вдалося підслухати, він зробив висновок, що між ними існують ніжні почуття. Переконаний, що сільські плітки не безпідставні й вони коханці, Гілберт вирішив віддалитися від Гелен.
За кілька днів він випадково зустрів Лоуренса дорогою до сусіднього містечка. Після обміну колкостями Гілберт ударив його батогом, і той упав із коня. Відтоді Гілберт уникав Гелен, а навіть спроби маленького Артура помирити їх не мали успіху.
Невдовзі він помітив, як сильно його поведінка засмучує жінку, і вирішив повернутися до Вайлдфел-Голу. Дізнавшись про причину його відчуження, місіс Грем передала Гілбертові свій щоденник, який мав довести, що він помилявся у своїх висновках.
Частина друга
Друга частина роману — це щоденник Гелен, у якому вона розповідає про своє минуле. Її історія починається з того часу, коли їй було вісімнадцять років і вона поверталася з першої подорожі до Лондона.
Яскраві враження від мандрівки затьмарило нове почуття, що зародилося в її серці до Артура Гантінгдона — вродливого, чарівного, але легковажного й аморального молодого чоловіка. Тітка намагалася напоумити дівчину, проте Гелен була переконана, що шлюб із нею зможе змінити Артура на краще.
Сам Гантінгдон також виявляв до неї інтерес, однак поводився зухвало й егоїстично. Не питаючи дозволу, він узяв альбом із малюнками Гелен і, на свою втіху, знайшов там власний портрет. Коли ж дівчина образилася на таку безцеремонність і стала холоднішою до нього, Артур почав залицятися до Аннабелли Вілмот, яка сама була до нього байдужа. Попри це, почуття Гелен не згасли. Вона й далі кохала Артура й зрештою погодилася стати його дружиною.
Після весілля Артур не змінюється й продовжує дошкуляти дружині — тепер уже розповідями про свої любовні пригоди. Це призводить до сварки, проте молоде подружжя невдовзі мириться й разом вирушає до Лондона. Згодом Артур змушує Гелен повернутися додому саму, пояснюючи, що має в місті невідкладні справи. Він з’являється лише через три з половиною місяці, і Гелен розуміє, що весь цей час чоловік займався зовсім не роботою, а розвагами.
Невдовзі Гелен народжує сина, якого називають на честь батька. Проте Артур не поділяє ніжності дружини до дитини. Навпаки, материнська увага до маленького Артура викликає в нього ревнощі.
Щорічні поїздки Гантінгдона до Лондона стають звичними, але дружину він із собою більше не бере. Повернути його до родинного життя можуть лише гості. У щоденнику Гелен докладно розповідає про друзів чоловіка — лорда Лафборо, Ральфа Гаттерслі та Волтера Гаргрейва, кожен із яких відіграє важливу роль у її сімейній драмі.
Почуття Артура до дружини поступово згасають. Це помічає й Волтер Гаргрейв, який таємно закоханий у Гелен. Однак жінка рішуче відкидає всі його залицяння.
Через три роки після весілля Гелен дізнається, що чоловік зраджує їй з Аннабеллою Вілмот — дружиною лорда Лафборо, давнього друга Артура. На відміну від Гантінгдона, лорд зумів подолати згубну залежність від алкоголю, опіуму та азартних ігор. Та навіть це не допомогло йому побудувати омріяне щасливе сімейне життя.
Дізнавшись про зраду, Гелен вимагає від чоловіка дозволити їй жити окремо із сином, але Артур відмовляється, не бажаючи псувати свою репутацію. Її становище стає ще нестерпнішим, коли вона помічає, що син більше прив’язаний до батька, який потурає кожній його примсі. А коли Гантінгдон починає привчати хлопчика до алкоголю й лайки, Гелен остаточно вирішує втекти.
Вона сподівається заробляти на життя малюванням, проте Артур дізнається про її наміри й спалює все художнє приладдя дружини.
Тим часом лорд Лафборо дізнається про зраду дружини лише через два роки. Попри душевні страждання, він розлучається з нею. Від шлюбу в них залишаються син і донька, батьком якої, найімовірніше, є Гантінгдон. Однак лорд продовжує виховувати дівчинку як рідну. Сам Артур невдовзі заводить нову коханку — міс Майєрс, яку наймає гувернанткою для свого сина.
Здається, виходу із цієї ситуації немає, але на допомогу Гелен приходить її брат Фредерік. Він пропонує сестрі прихисток у Вайлдфел-Голі — спорожнілому маєтку, де вони народилися й виросли. Одного ранку на початку осені Гелен разом із сином і вірною служницею Рейчел тікає з чоловікового дому й щасливо дістається до маєтку. Щоб не видати себе, вона бере дівоче прізвище матері — Грем, адже повертатися до власного прізвища Лоуренс поки що надто небезпечно.
Частина третя
У третій частині оповідь знову ведеться від імені Гілберта, який продовжує писати листи своєму другові. Закінчивши читати щоденник Гелен, він наступного ранку вирушає до Вайлдфел-Голу. Під час зустрічі жінка просить його залишити її, адже, як він тепер знає, вона досі заміжня, а отже, вони не можуть бути разом.
Через два місяці Гелен залишає Вайлдфел-Гол і повертається до чоловіка — той тяжко захворів. Однак її спроби допомогти марні: Артур сам наближає свій кінець, продовжуючи пити всупереч суворим заборонам лікаря.
Минає рік. Якось Еліза Мілворд із неприхованою радістю повідомляє Гілбертові, що його люба Гелен нібито збирається вийти заміж за Волтера Гаргрейва. Не гаючи часу, він вирушає на весілля, але з’ясовує, що все зовсім не так: Фредерік Лоуренс одружується з Естер Гаргрейв, представницею родини Волтера.
Зрозумівши, що його почуття до Гелен нікуди не зникли, Гілберт вирішує відвідати її. Проте дорогою до маєтку він дізнається, що тепер Гелен значно заможніша за нього. Гілберта охоплюють сумніви: чи захоче вона вийти заміж за простого фермера? Зрештою він вирішує, що краще повернутися додому.
Та випадкова зустріч на дорозі змінює все. Гелен із неприхованою радістю запрошує його до свого маєтку й дає зрозуміти, що різниця в суспільному становищі для неї ніщо порівняно з єдністю двох щиро закоханих сердець.
Невдовзі закохані одружуються й знаходять довгоочікуване щастя.
Відгуки про книгу «Незнайомка з Вілдфел холу» пишіть в коментарях. Так ви допоможете іншим зрозуміти чи варто її читати повністю.
Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.
