“Сам собі пан” скорочено та аналіз

сам собі пан скорочено Скорочено твори

Книга «Сам собі пан» Бориса Грінченка читати та слухати скорочено, аналіз (паспорт твору).

«Сам собі пан» скорочено (аудіокнига)

Грінченко “Сам собі пан” скорочено

Селянин Данило вирішив здобути «панського права». Він захотів перевірити, «чи можна якось так, щоб і мужик в одній хаті з паном сидів». І Данило вирушив до міста залізницею.

Чоловік купив дуже дорогий квиток у вагон першого класу і попрямував до свого місця. Кондуктор не хотів пускати мужика, обзиваючи того «мурлом», відправляв його у третій клас. Аж врешті-решт пропустив, подумавши, що Данило несе панові білет.

Данила здивував вагон першого класу, що був схожий на панську світлицю: «…тут тобі й столики, тут тобі й постелі, тут тобі й топчани…». Спочатку пани косо дивилися на нього, а згодом і  нападати на нього почали, не второпаючи, як мужик міг купити місце поруч із ними. Кондуктор, перевіряючи білети, знову гримнув на Данила, а як побачив його квиток, то й не знав, як звернутися до мужика, на «ви» чи на «ти».

Поїзд проїхав кілька зупинок і пани почали курити.  Данилові сподобався духмя­ний панський табак. Він зовсім не смердів. Чоловік навіть подумав, що якби у селі чоловіки теж такий курили, то жінки їх би з хати не виганяли. Вирішив він і собі люльку набити. Закурив, а навколо всі паничі аж закашлялися. Молодий панок з білявими позакручуваними вусиками переконував, що мужицький тютюн тут не курять, навіть табличка є у вагоні, де про це написано. На це Данило розсудливо й спокійно відповів: «Ні, пане, я письменний: там написано про те, щоб не виходить з вагону, як поїзд їде, а не про тютюн». Товстий пан з роздвоєною бородою зчинив Ґвалт, покликав кондуктора, щоб вивести Да­нила геть з вагона першого класу. Але чоловік вирішив відстояти свої пра­ва, маючи на руках білет, продовжував далі пихкати люлькою.

Через деякий час Данило знову дістав люльку. Тут до нього підсів пан з огрядною борідкою, який увесь час читав книжку. Він по-доброму, по—людськи пригостив Данила своїм тютюном, роз­мовляючи, наче з рівним, розпитав, у яких справах Данило їде й куди.

Нарешті поїзд прибув до міста. Данило владнав усі свої справи: завітав до знайомо­го чоловіка, скупився. Можна б уже й додому їхати та ще кортіло подиви­тися, як же ще можна паном бути? І вирішив селянин піти до «тіятру». Але вистав у театрі не було. Тоді він помітив афішу, де оголошувалось, що у цей день «у залі дворянського собранія концерт». Розпитав свого знайомого, до якого приїжджав, де ж це «собраніє», та ввечері попрямував туди.

Але касирка повідомила, що білетів немає, залишилися лише найдорожчі. 2 карбованці за місце у першому ряду. Данило заплатив за квиток, вирішив не роздягатисяі попрямував до зали.

«Як увійшов, то тут уже — не буду брехати — таки стало мені дуже моторошно,— вразило приміщення му­жика.— Хата така здорова, як клуня, та де! ще більша!., та вся блищить!»

Сів у перший ряд на сьоме місце й чекає. Аж тут і пани, й лакеї такий ле­мент підняли, як це мужик потрапив на концерт до дворянського собранія? Покликали білетера, але Данило сказав, що має право дивитися концерт, бо у нього є квиток.
Але пани не заспокоювалися і викликали полісменів. Ті схватили Данила та потягли до темної. Наздиратель наказав тримати його ніч у камері, а вранці ще й  обіцяв поговорити «по—своєму».
До поліції Данила повів під кон­воєм солдат. Як довідався мужик від того солдата, що битимуть завтра «ваше благородіє», то дуже злякався. Запропонував він солдату гроші, аби той дозволив втекти. Конвойний думав, що чоловік багатий і сказав, що і карбованець і два не надто важкі, тому він його зможе наздогнати.

Заплатив Данило конвойному три карбованці, аби відпустив, і  кинувся тікати темними вулицями. Зупинив візника і помчав до станції, на поїзд.Не страшно було тих поліцейських, як ганьби та зневаги.  У вагоні трусився Данило, аж поки поїзд не рушив:

«Не страшно мені тих поліцейських самих, так страшно тієї ганьби та зневаги».

Приїхав додому. Про свій сором змовчав, але  через деякий час все ж розповів усе жінці. А та його — мокрим рядном, щоб даремно грошей не витрачав та не вигадував абищо. І ще розповіла сестрі Хотині, а та — всім іншим на селі, як Данило «панського права до­бувався». Так і посміювались над Даниловими пригодами.
Чоловік же вва­жав, що добувався не панського права, а людського, якого, не жаль, на той час не було.
Автор переказу – Гнатюк Юлія
Авторські права на матеріал належать сайту dovidka.biz.ua.

 “Сам собі пан” аналіз твору

Рік написання: 1902р.

Автор: Борис Грінченко.

Жанр: оповідання.

Тема: зображення суспільної нерівності, що залишалася і після відміни кріпацтва.

Ідея: засудження відсутності гідності,рівності , правди серед людей.

Основна думка: рівність людей , не залежно від статку чи місця в суспільстві.

Головні герої:

  • Данило – селянин, який вирішив добувати панського права. Данило постає перед нами кмітливою та веселою людиною, якій, до речі, не бракує хоробрості.

Цитатна характеристика Данила

«Високий літній селянин у кудлатій капелюсі, з-під якої блищала пара виразних розумних очей».

«Уже не вперше посилає сільська громада до міста клопотатися за одну громадську справу».

«Що так воно дивно на світі: усі люди, а життя в них неоднакове. От хоч би мужик — одно життя, а пан — зовсім інше».
«Не так страшно мені тих поліцейських самих, як страшно тієї ганьби та зневаги»
«Думка в мене, — нехай собі там хто що хоче, а вже я дознаю, як воно так на світі жити, щоб ніхто тобою не поштурхував, а щоб сам собі пан був!».

«Ну, думаю, голубе, держись цупко, бо тут, гляди, ще дужче завихорить, як на машині в первому класі».

Оцініть статтю
Додати коментар

  1. Анна

    Рік написання: 1902

    Відповіcти