Книга «Сам собі пан» Бориса Грінченка читати та слухати скорочено, аналіз (паспорт твору).
«Сам собі пан» скорочено (аудіокнига)
Грінченко “Сам собі пан” скорочено
Селянин Данило вирішив здобути «панського права». Він захотів перевірити, «чи можна якось так, щоб і мужик в одній хаті з паном сидів». І Данило вирушив до міста залізницею.
Чоловік купив дуже дорогий квиток у вагон першого класу і попрямував до свого місця. Кондуктор не хотів пускати мужика, обзиваючи того «мурлом», відправляв його у третій клас. Аж врешті-решт пропустив, подумавши, що Данило несе панові білет.
Данила здивував вагон першого класу, що був схожий на панську світлицю: «…тут тобі й столики, тут тобі й постелі, тут тобі й топчани…». Спочатку пани косо дивилися на нього, а згодом і нападати на нього почали, не второпаючи, як мужик міг купити місце поруч із ними. Кондуктор, перевіряючи білети, знову гримнув на Данила, а як побачив його квиток, то й не знав, як звернутися до мужика, на «ви» чи на «ти».
Поїзд проїхав кілька зупинок і пани почали курити. Данилові сподобався духмяний панський табак. Він зовсім не смердів. Чоловік навіть подумав, що якби у селі чоловіки теж такий курили, то жінки їх би з хати не виганяли. Вирішив він і собі люльку набити. Закурив, а навколо всі паничі аж закашлялися. Молодий панок з білявими позакручуваними вусиками переконував, що мужицький тютюн тут не курять, навіть табличка є у вагоні, де про це написано. На це Данило розсудливо й спокійно відповів: «Ні, пане, я письменний: там написано про те, щоб не виходить з вагону, як поїзд їде, а не про тютюн». Товстий пан з роздвоєною бородою зчинив Ґвалт, покликав кондуктора, щоб вивести Данила геть з вагона першого класу. Але чоловік вирішив відстояти свої права, маючи на руках білет, продовжував далі пихкати люлькою.
Через деякий час Данило знову дістав люльку. Тут до нього підсів пан з огрядною борідкою, який увесь час читав книжку. Він по-доброму, по—людськи пригостив Данила своїм тютюном, розмовляючи, наче з рівним, розпитав, у яких справах Данило їде й куди.
Нарешті поїзд прибув до міста. Данило владнав усі свої справи: завітав до знайомого чоловіка, скупився. Можна б уже й додому їхати та ще кортіло подивитися, як же ще можна паном бути? І вирішив селянин піти до «тіятру». Але вистав у театрі не було. Тоді він помітив афішу, де оголошувалось, що у цей день «у залі дворянського собранія концерт». Розпитав свого знайомого, до якого приїжджав, де ж це «собраніє», та ввечері попрямував туди.
Але касирка повідомила, що білетів немає, залишилися лише найдорожчі. 2 карбованці за місце у першому ряду. Данило заплатив за квиток, вирішив не роздягатисяі попрямував до зали.
«Як увійшов, то тут уже — не буду брехати — таки стало мені дуже моторошно,— вразило приміщення мужика.— Хата така здорова, як клуня, та де! ще більша!., та вся блищить!»
Заплатив Данило конвойному три карбованці, аби відпустив, і кинувся тікати темними вулицями. Зупинив візника і помчав до станції, на поїзд.Не страшно було тих поліцейських, як ганьби та зневаги. У вагоні трусився Данило, аж поки поїзд не рушив:
«Не страшно мені тих поліцейських самих, так страшно тієї ганьби та зневаги».
“Сам собі пан” аналіз твору
Рік написання: 1902р.
Автор: Борис Грінченко.
Жанр: оповідання.
Тема: зображення суспільної нерівності, що залишалася і після відміни кріпацтва.
Ідея: засудження відсутності гідності,рівності , правди серед людей.
Основна думка: рівність людей , не залежно від статку чи місця в суспільстві.
Головні герої:
- Данило – селянин, який вирішив добувати панського права. Данило постає перед нами кмітливою та веселою людиною, якій, до речі, не бракує хоробрості.
Цитатна характеристика Данила
«Високий літній селянин у кудлатій капелюсі, з-під якої блищала пара виразних розумних очей».
«Уже не вперше посилає сільська громада до міста клопотатися за одну громадську справу».
«Що так воно дивно на світі: усі люди, а життя в них неоднакове. От хоч би мужик — одно життя, а пан — зовсім інше».
«Не так страшно мені тих поліцейських самих, як страшно тієї ганьби та зневаги»
«Думка в мене, — нехай собі там хто що хоче, а вже я дознаю, як воно так на світі жити, щоб ніхто тобою не поштурхував, а щоб сам собі пан був!».
«Ну, думаю, голубе, держись цупко, бо тут, гляди, ще дужче завихорить, як на машині в первому класі».
Рік написання: 1902