Сергій Плачинда біографія та цікаві факти розкажуть головну інформацію про життя та творчість українського письменника, журналіста, дослідника давньоукраїнської міфології.
Сергій Плачинда біографія скорочено
18 червня 1928 року Сергій Плачинда народився на хуторі Шевченко на Кропивниччині.
Дитинство його було важким, він був свідком голодомору та нацистської окупації.
Навчання у школі йому довелося поєднувати з роботою – спочатку він працював токарем в механічних майстернях радгоспу, потім – співробітником районної газети.
До Кіровоградської районної газети писав під псевдонімом «Сергій Кожухар».
У 25 років Сергій закінчив філологічний факультет Київського державного університету, потім — аспірантуру при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка. Тут і лишився працювати науковим співробітником.
З 1947 р. Плачинда почав друкувати у республіканській пресі свої оповідання та нариси. З наступного року уже був співробітником деяких республіканських газет та журналів.
Сергій Петрович Плачинда був першовідкривачем багато в чому. Саме він, вперше опублікував невідомі «Щоденники» Олександра Довженка.
У 1959 р. була опублікована його книга оповідань та нарисів «Кам’яна веселка», повість «Таня Соломаха» і книга-нарис «Брати Місяця» (про конструктора космічних кораблів Юрія Кондратюка-Шаргея).
У 1960 році Сергій Плачинда став членом Спілки письменників України.
1960 р. Сергія Плачинду звільнили з Інституту літератури — за «український націоналізм». Письменник продовжував працювати, попри переслідування його сучасників.
1968 р. видав книгу історичних повістей «Неопалима купина». За якийсь час книгу вилучили з книгарень та бібліотек – за «націоналістичний ухил».
Він брав активну участь в діяльності Народного Руху України, в кінці 1980-х опублікував в газеті «Вечірній Київ» та інших виданнях серію статей проти русифікації України. Сергій Плачинда – засновник і перший голова Української селянської демократичної партії.
Працював Плачинда і у редакції «Літературної України», і у видавництві «Молодь». Працюючи старшим науковим співробітником Національного науково-дослідного інституту українознавства,
У 1980 р. Сергій Плачинда почав працювати у журналі «Київ» — редактором відділу публіцистики. Наступного дня його звільнили знову ж таки «за націоналізм».
В останні роки свого життя працював старшим науковим співробітником Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії.
Сергій Плачинда досліджував праісторію та найдавнішу міфологію України. Він є автором «Словника давньоукраїнської міфології», книг «Міфи і легенди Давньої України», вже згадуваної — «Лебедія. Як і коли виникла Україна» та «Як українські міфи по світу розійшлися».
З-під його пера вийшло понад 35 книг. Найвідоміші:
- Повісті: «Синьоока сестра» (1962), «Де лани широкополі» (1963), «Дума про людину» (1974), «Взяти на себе» (1981), «Ніч перед стартом» (1971); романів «Степова сага» (1977), «Шуга» (1986).
- книги нарисів: «Кам’яна веселка», «Степові невгомони» (1962), «Там, де тихая Вись» (1977), «Хліб і совість»;
- публіцистичні роздуми «Куди йдемо?»;
- книги історичних повістей, казок, документальних оповідань, а також біографічні романи «Олександр Довженко» (1980), «Юрій Яновський» (1986), «Ревучий» (1986), «Балада про степовика» (1987), «Київські фрески» (1982),
- казки для дітей «Мандрівець із Піщаної Галявки» (1967)
Після здобуття Україною незалежності письменник продовжив працювати. Були опубліковані твори: “Козаки в Дюнкерку” (2003), “Козак – душа правдивая” (2004).
Помер 7 вересня 2013 року. Йому було 85 років.
Теми творів Сергія Плачинди: Україна та українці, давні вірування, фольклор, історія України.
Сергій Плачинда цікаві факти
Сергій народився у звичайній селянській родині. На той час у селах почалася колективізація. Більшовики вигнали його родину з хати.
Коли йому було 5 років почався голодомор. Письменник на все життя запам’ятав ті страшні часи. Він став свідком смерті своїх двох дідів, односельчан та багатьох однолітків. Пам’ятає їх їли оладки з бур’янів, суп з кропиви, макуху. Завдяки мамі залишився єдиним живим хлопчиком на все село…
Саме під час голодомору й нього з’явився інтерес до міфології. Матір довгими вечорами, щоб відволікти хлопчика від нав’язливих думок про їжу, розповідала йому про Вирій, про Білобога і Чорнобога…
Після голодомору Сергій став свідком жахливих репресій 1937-го. Потім – війни, кілька місяців у прифронтовій смузі. Важко працював на жатці, токарем у радгоспних майстернях, вантажником… Після війни знову пережив голод – 1947р.
Багато часу приділяв навчанню. У будні він працював, а кожні вихідні проводив у науковій бібліотеці, куди приходив першим, а йшов останнім.
Він зробив величезний внесок у розвиток української культури. Сергій Петрович відвідував всі патріотичні заходи. Був скрізь, де треба було захистити і піднести українські мову, історію, культуру й саму Україну. Він і сам творив українські культуру, історію і свою рідну країну.
Був одружений. Його дружина Ганна працювала філологом. Разом вони виховували троє дітей: двоє доньок та сина.
Він був досить далекоглядним патріотом. Ще понад 20 років тому Плачинда написав: «У вічному конфлікті між Росією й Україною рано чи пізно переможе Україна. Ні, не зброєю, а МИРОМ, РОЗУМОМ І ПРАЦЕЮ. Із цього починалася супердержава Оріана. Цим завершиться тисячолітня боротьба українського народу за свою незалежність і відродження. Росія занепадатиме внаслідок свого войовничого, шовіністичного, злого менталітету; її поступово задушать імперські амбіції, атавізми фашизму. Остання імперія на планеті — РОСІЯ — розвалиться остаточно… Маючи найбагатші у світі землі, природні багатства, великий розумовий потенціал, не розтрачену ще працелюбність і працездатність — Україна вийде із кризи, нарощуватиме економічну свою потугу і з часом стане великою ДЕРЖАВОЮ МИРУ, ДОБРА І КРАСИ….»
