Сонет 116 аналіз (паспорт) – Шекспір

Сонет 116 Шекспіра аналіз – тема, ідея, характеристика та художні засоби допоможуть підготувати літературний паспорт твору.

Вільям Шекспір Сонет 116 аналіз (паспорт)

Автор: Вільям Шекспір

Рік написання: Приблизно 1590-ті роки (опубліковано 1609 р.).

Жанр: сонет

Вид лірики: Філософська та інтимна.

Тема: Роздуми про справжнє кохання, його незмінність та непереможність перед обличчям часу й обставин.

Ідея: Справжнє почуття — це не скороминуще захоплення, а непохитна духовна опора («маяк»), яка сильніша за смерть і фізичне в’янення.

Образи та символи

• Маяк: Символ стабільності та порятунку серед життєвих бур.
• Зірка провідна: Орієнтир для «моряка» (людини), що блукає в океані життя.
• Час із серпом: Традиційний образ смерті та руйнування, що нищить зовнішню красу («троянди свіжі»), але безсилий проти душі.

Художні засоби

• Метафори: «Любов — над бурі зведений маяк», «Любов не блазень у руках часу».
• Антитеза (протиставлення): Зіставлення вічності почуттів і скороминущості фізичної вроди.
• Епітети: «навісна стихія», «незаймана краса», «вірка провідна».

Провідний мотив сонету -незмінність справжнього кохання з плином часу й те, що саме справжнє кохання є духовним орієнтиром у просторі.

Ліричний герой присягається у вірності коханню, усвідомлюючи всі життєві випробування, які можуть затьмарити почуття

Художній світ сонета надзвичайно широкий, він розширюється до меж Усесвіту, сягаючи висоти зірки, за якою пливе мандрівний човник кохання («the star to every wand’rirg bark»), і водночас концентрується на особі однієї людини — на трояндових вустах і щоках («rosy lips and cheeks»).

Сутність кохання розкривається в оригіналі сонета метафорично. У першому катрені проголошується глибинність і непохитність цього почуття. Так, любов є зіркою («the star»), на яку орієнтуються мореплавці, це може бути Північна зірка, яку завжди можна відшукати в безхмарному небі, і, прямуючи за нею, мореплавець ніколи не схибить. Любов є «ever-fixed mark» — морськими координатами, за якими веде свій корабель мореплавець. Морська стихія є домінантою в цьому катрені. Тож любов як бурхливе море, і треба бути обізнаним і терплячим, щоб уміло вести свій корабель. У другому катрені задано як вертикаль цього почуття — висота зірки, так і горизонталь — терпіння, віра й християнська надія.

У третьому катрені любов порівнюється з вічністю. Любов протиставляється часу, вона не рахується годинами або тижнями. Звертаючись знову до образу компаса («Within his bending sickle’s compass соте»), автор утверджує думку про обережність у плаванні на човні кохання серед буремних вод часу. Хоча слово compassв цьому контексті використовується в іншому значенні — sickle’s compass (дослівно укр «окружність серпа»), але тематично належить попередньому катрену.

Шекспір Сонет 116 українською

He буду я чинити перешкоди
Єднанню двох сердець.
То не любов.
Що розцвіта належно від нагоди
І на віддаленні вгасає знов.
Любов — над бурі введений маяк,
ІЦо кораблям шле промені надії,
Це вірка провідна, яку моряк
Благословляє в навісній стихії.
Любов не блазень у руках часу,
Що тне серпом своїм троянди свіжі
І щік, і уст незайману красу.
Тон серп любові справжньої не ріже.
Як це брехня я віршів не писав,
І ще ніхто на світі не кохав.
(Переклад з англійської Дмитра Паламарчука)

Шекспір Сонет 116 слухати аудіо