“Старий вуличний ліхтар” скорочено + аналіз – Андерсен

“Старий вуличний ліхтар” аналіз (паспорт твору)

Автор – Г.К.Андерсен

Жанр: літературна казка

Рід літератури – епос

Тема: розповідь про старий вуличний ліхтар, який чесно служив людям усе життя, а на схилі своїх днів знаходить справжнє щастя серед добрих і люблячих людей.

Головна думка казки: щастя людини — у тому, щоб бути серед тих, хто її любить.

Головні герої казки «Старий вуличний ліхтар»:

• Вуличний ліхтар — старий, мудрий, добрий, вірний своїй службі.
• Сторож — старенький чоловік, добрий, працьовитий, турботливий.
• Вітер — добрий, чуйний, щедрий.

«Старий вуличний ліхтар» план казки

1. Остання ніч ліхтаря
2. Спогади ліхтаря
3. Претенденти на посаду
4. Подарунок вітру
5. Подарунок краплі
6. Подарунок зірки
7. Нове життя у сторожа
8. Мрії ліхтаря про корисність.
9. Щастя ліхтаря

«Старий вуличний ліхтар» сюжет

Старий вуличний ліхтар проводить свою останню ніч на службі. Він згадує минуле, хвилюється перед невідомим майбутнім і отримує чарівні дари від вітру, краплі й зірки. Після відставки ліхтар потрапляє до старого сторожа, який любить його, як рідного. Хоч ліхтар і не може скористатися своїми чудесними дарами, він знаходить справжнє щастя серед тих, хто його цінує.

Чому вчить казка “Старий вуличний ліхтар”?

Казка навчає доброти, вірності, вдячності й уміння бачити щастя у простих речах. Вона спонукає замислитись над тим, що робить наше життя справді цінним.

Відгук про казку: мені сподобалася ця філософська казка. Старий ліхтар отримав чудові дари, але не міг їх використовувати. Зате він знайшов дім і своє щастя серед тих, хто його любив. Він не жалкував про втрачені можливості, адже поряд усі були щасливі — і цього було досить.

“Старий вуличний ліхтар” скорочено читати

Настала остання ніч служби старого вуличного ліхтаря. Багато років він стояв на одному й тому ж місці, освітлював вулицю, бачив безліч людей — веселих, закоханих, сумних, замріяних. А тепер його мають замінити новим. Наступного дня ліхтар мусить постати перед міською радою, щоб дізнатися свою долю: чи залишать його ще десь світити, чи відправлять на переплавку.

Ліхтар сумує. Він боїться розставання зі старим сторожем і його дружиною, які завжди дбали про нього — чистили, наливали олію і ставили свічку. Ліхтар розуміє, що вони — його єдині друзі.

У ніч перед прощанням він згадує своє минуле. Перед його очима проходять спогади: як під його світлом закохані читали листи, як люди плакали через втрату близьких. Він був мовчазним свідком людських радощів і смутків.

Раптом до нього прилітає вітер. Йому жаль старого друга і дарує йому чудовий дар — здатність пам’ятати все, що бачив і чув, і бачити це знову, наче наяву. Потім з неба падає дощова крапля — вона теж хоче зробити подарунок: дарує ліхтареві здатність, якщо забажає, перетворитися на іржу і розсипатися, щоб не страждати від старості.

Нарешті з’являється зірка. Вона дарує йому ще кращий дар — здатність показувати все побачене й почуте іншим, але лише тоді, коли всередині нього горітиме воскова свічка. Ліхтар дуже зрадів цій обіцянці, проте вітер сумно зауважив, що, на жаль, воскові свічки йому вже ніхто не ставитиме.

Наступного дня старий ліхтар справді знімають зі стовпа. Та міська влада дозволяє старому сторожеві забрати його собі. Ліхтар опиняється у маленькій комірчині, де живуть сторож і його добра дружина. Там тепло, затишно, і подружжя часто згадує минуле. Вечорами сторож читає вголос книжки про далекі країни, і ліхтар уявляє, що він знову світить людям на вулиці.

Хоча ліхтар не може скористатися своїм чарівним даром — адже старі не мають воскових свічок, — він не почувається нещасним. Йому радісно, що він не покинутий, що живе серед добрих людей, які його люблять і бережуть.

©Гнатюк Юлія
03.11.2025
Копіювання контенту без дозволу та зазначення автора — заборонені.