“Сторожова застава” скорочено твір Володимира Рутківського Ви можете дізнатися прочитавши даний матеріал.
Володимир Рутківський “Сторожова застава” читати скорочено
Вивідники під приводом молодого Олешки Поповича повернулись до Римова, де їх очікували старший застави Ілля Муровець та дід Овсій. Дід Овсій був шанованою всіма людиною, але постійно був чимось невдоволений. Так і цього разу він почав придиратись до Олешка, що той довго не повертався. Олешко розповів про половців, що недалеко зібрались. Поки Ілля збирав дружину, до них прискакав гінець зі звісткою, що на сусідню Воїнь напали половці. Муровець на чолі війська зі 150 вершників вирушив на поміч, а діда Овсія залишив за старшого і дав йому у поміч охороняти заставу молоду дружину Поповича — хлопців віком від 10 до 16 років.
Дорогою Муровець зустрів лящівецьку дружину на чолі з Михтодем Хижим і вони з різних сторін вдарили половця. А потім і дружина з Воїня виїхала з воріт їм на допомогу. Половці почали втечу за Сулу, але їх ніхто вже не наздоганяв, так як у хана Андака у заручниках був син Володимира Мономаха Святослав. А у разі переходу війська за річку хан мав право вбити княжича.
У 20 сторіччі біля села Воронівки був Чортів яр і туди боялись ходити люди, так як часом з печери доносились дивні звуки, наче там чорти водились. А місцеві хлопці почали спорити чи є якась історія у їхнього краю, і Вітько Бубненко вирішив довести усім, що була. Тому він вирішив дослідити печеру у Чортовому ярі, що знайти якісь наконечники стріл чи щось схоже. Вітько обладнав собі печеру і на видне місце поставив улюблену картину з трьома богатирями: Ілля Муромець, Альоша Попович та Добриня Микитович. Та раптом він почув дивні звуки, сильно злякався і вибіг з печери. Але згодом вирішив, що його розігрують товариші, і повернувся усередину. Там він прорив прохід і через нього виліз у місце, де точилась люта битва.
Битва відбувалась між Олешкою Поповичем та половцями, які його оточили. Один з половців примітив Вітька і кинувся за ним у печеру. Вітько засвітив йому очі ліхтариком і той з криками “змій” почав тікати, а за ним поскакали і інші. В той же час Олешко зв’язав Вітька, а сам поліз у печеру. З іншого боку він побачив вертоліт і вирішив, що то був змій, тому завалив печеру камінням, а Вітьку як бранця і зміїного вивідника повіз до Римова.
Назустріч Олешкові виїхав дід Овсій з дружиною, щоб спасти його від половців, та коли дізнались про їх втечу та про змія, повезли Вітьку до Городища. Замість любого для Вітьки села Воронівки тут було інше старовинне. Біля одного з дворищ Вітька зупинився, так як тут мала бути його хата і сказав про це воїнам. dovidka.biz.ua Всіх ця звістка здивувала, адже це було дворище Миланки (сестра Іллі Муровця), у якої колись викрали сина Мирка — однолітка Вітьки. У Городищі Ілля Муровець почав допитувати Вітька хто він і звідки. Та в цей момент прибігла тітка Миланка з криками “мій Мирко повернувся” і забрала хлопця до себе.
Разом з тіткою Миланкою жила її донька Росанка, у яку був закоханий Олешко. Миланка і Росанка почали розпитувати Вітьку і зрозуміли, що він не Мирко. Та коли він розповів їм правду, Росанка збагнула, що він їх нащадок. Щоб Вітьку більше не чіпали для всіх він став Мирко і оселився у тітки Миланки.
Надвечір до тітки приїхали Ілля Муровець і Олешко, щоб поговорили про Мирка і взяти його до молодшої дружини Олешки. За столом Мирко зрозумів, що Олешко — то майбутній Альоша Попович, а Ілля Муровець — майбутній Ілля Муромець.
Ранком Мирко встав, почув як дід Овсій лаявся, що в нього вночі черешні покрали, і пішов поснідати. Далі він вирішив втекти з Римова і повернутись у своє століття. Дорогою його перестріла варта і повернула до тітки Меланки, яка вже не знаходила собі місця.
У Городищі Олешко тренував свою молоду дружину, всього було близько 30 хлопців. Серед них самим дужим був Лидько, котрий колись товаришував зі справжнім Мирком. Тож і тепер Вітька він же Мирко потоваришував з Лидьком і почали тренуватись разом.
Згодом приїхав Муровець, узяв з собою Олешка, діда Овсія і Мирка і поїхав до нори. Дорогою Олешко вистрілив у дику кішку рись, але не вбив, а тільки ранив, за що отримав від діда Овсія, так як рись вважалась самим сильним хижаком у місцевості. Далі вони зустрілись з вивідником Жилою, а за ним і з місцевими половцями з Горошина, які допомагали римовцям. Коли загін дістався зміїної нори, то зрозуміли, що проходу більше немає. Мирко знайшов свого ліхтарика і подарував його Олешкові, а потім зізнався, що його справжнє ім’я Вітько. Ілля наказав все тримати і надалі в таємниці.
Дорогою до міста Олешко вчився користуватися ліхтариком і освічував дорогу, та у міста вирішили, що на них напав змій і вирушили на допомогу. Олешко вимкнув ліхтарика і сказав, що він переміг змія. Тепер для всіх у місті він став героєм.
Наступного дня дід Овсій запросив Мирка на спостережну вежу, де пообіцяв відпустити додому як тільки прохід у норі знову з’явиться. Мирко помічає великий загін вершників, що мчав до Римова і вони піднімають дружину на захист міста. Загоном виявилась варта на чолі з Володимиром Мономахом. Ілля Муровець вирушив назустріч князю і Володимир похвалив їх за швидкість збору дружини. Дорогою Ілля Муровець розповів князю про князевича Святослава, що був у полоні, а потім на Мономаха напала рись, яку нещодавно поранив Олешко. Князь власноруч поборов дику кішку. А ввечері Олешко пішов тренуватися у стрільбі з лука, щоб не повторити подібну помилку.
Вранці за Мирком прийшов Олешко, погомонів з Росанкою і вони відправились на тренування з боротьби. Найсильнішим серед хлопців був Лидько та Мирко зробив вивчений прийом з карате — кидок через стегно і переміг його, а потім й усіх хлопців. Навіть Олешко і той не втримався і впав. А потім Миркові показали бойові вправи, які у нашому часі називають гопаком.
Одного ранку дід Овсій прийшов до Мирка по допомогу. Хтось вночі обривав черешні діда і він хотів спіймати нахабу, по слідах було видно, що то хтось з дорослих. Дід Овсій попросив Мирка нарвати у відро черешень і вони разом пішли до Городища. Там дід почав бити Олешку, так як вирішив, що то він злодій. Ілля Муровець захистився за Олешку і всі разом поїли ягід.
Дід Овсій попросив Мирка постерегти черешні від злодіїв. Вночі Мирко побачив, як Олешко приходив до Росанки на вечерниці, а пізніше до діда заліз Ілля Муровець. Це він обривав черешні, і Мирко йому допоміг нарвати черешень з вершка дерева, а потім вони разом сиділи і довго розмовляли.
Якось Олешко вирішив похвалитись майстерністю боротьби перед самим Муровцем, якого ще ніхто не поборов. Олешко використав прийом Мирка і положив велета, це так озлило Муровця, що він ганяв за Олешком, аж поки не зловив його і не набив нижче спини.
Орда половців наблизилась до Римова і почалась підготовка оборони фортеці. Мирко побував на заставі у плавнях, яку обороняла молодша дружина на чолі з дідом Овсієм. А потім дід повіз Мирка усередину плавнів, щоб на його подивився Велес (дідько болотяний) і не чіпав. Всі в навколишніх землях ніколи не бачили і боялися Велеса, і передавали одне одному страшні чутки про нього. Вдома Росанка розповіла Миркові про брата діда Овсія. Колись брата розтоптали половецькі коні, а коли Овсій його виходив, то від нього всі сахалися — таким потворним став брат. Потім дід переселився до Римова, а де брат його дівся ніхто й не знав.
Половці перейшли Сулу, на зустріч ним виступили сили Римова. Велетень-половець Рутеня почав звати Іллю Муровця на двобій, але Муровець не поспішав. Коли його почали називати боягузом, він врізався в лави половців, а за ним і інші воїни. Це спантеличило половців і вони почали відступати. Олешко зустрівся в двобої з Рутенем і вбив його. Коли римівці переслідували ворога, кінь Мирка вирвався наперед і Мирка полонили половці.
Мирко стає заручником половця Смокви, який відвів хлопця до Андака, сина хана Курнича. Половці дізнаються, що Мирко зі змієвої нори і розпитують його про змія. Мирко бреше, що змія полонив Попович і тепер не годує, щоб той був злий і скоро напав на половців.
Вночі римівці вирішили визволити бранця, Олешко світив ліхтарем, а Муровець ревів як змій, а потім всі разом напали на табір Андака. Половці почали тікати від змія і Лидько врятував Мирка. Римівці зуміли схопити Андака і везли його додому. Дід Овсій був поранений у плече, і він попросив Муровця, коли прийде його час, поховати під каменем у Городищі, де за легендою спочивав перший руський ратай Микула Селянович.
Тітка Миланка почала виходжувати діда Овсія і приготувала для нього шкварки. Та горнятко зі шкварками взяв пес Бровко і поніс до болота. Коли Мирко це побачив, то вирішив наздогнати його. Та побачив, як Бровко приніс ці шкварки Велесу, а потім до Мирка підійшов дід Овсій і попросив забути, що Мирко щойно бачив.
Наступного дня до Римова приїхали княжі дружинники на чолі з тисяцьким Добринею (майбутній Добриня Микитович). Воїни почали нараду як бути з печенігами. Потрібно було дізнатися їх наміри і не пропустити далі Римова. Дід Овсій розповів про канали на болоті, через які можна дістатись в будь-яку місцину, і про те, як час від часу він їх разом з Велесом і Печенігом міняють. Далі він порадив поїхати до Горошина і зустрітись з Печенігом, дорогою пустити половців невірним шляхом, а самим довідатись, що вони замислили.
Олешко з Мирком та ще кількома воїнами рушили до Горошина, де Попович всім розповідав про те, як він змія приручив. Це була хитрість, що цю звістку місцеві передали половцям і вони більше боялись римовців. Потім усі рушили до Печеніга, який щось розповів Поповичу і той у свою чергу показав Миркові і Жилі маленький проток у очеретах, через який можна було дістатись Римова. Далі воїни рушили углиб земель на розвідку. dovidka.biz.ua За Хоролом воїни розійшлися і почали спостерігати за степом. Попович помітив половців поблизу і вирішив перевірити звідки вони. Мирка і Жилу Олешко відправив до Печеніга, щоб ті дістались Римова і передали Добрині нову інформацію. Та в Горошині їх очікувало четверо половців на чолі з місцевим Оверко, який наказав Жилі віддати їм Мирка.
В цей час Олешко втілював свій задум, а саме за згодою з Мономахом, дідом Овсієм та Муровцем, підготував втечу для княжича Святослава. За задумом Святослав мав поїхати на полювання, а там пригнути у річку і вже не виплисти з неї. Половці будуть вважати, що Святослав втонув, а насправді він буде переховуватись у корені дерева, звідки його забере Попович. Коли Олешко витягав Святослава, той повністю замерз і майже не говорив. Олешко його відігрів, а потім передав іншим воїнам, щоб княжича доправили до Києва.
У Горошині половці вбивають Жилу і Мирко на човні-плоскодонці тікає у плавні. Половці пливуть за ним. Велес приходить на допомогу Миркові, ховає його у своїй бобровій хатці, а потім вбиває п’ятьох половців-переслідувачів. До Велеса приходить дід Овсій і забирає Мирка, дід каже, що половці вбили також Печеніга і все звернули на Велеса.
Всі герої повертаються до Римова і вирішують влаштувати втечу для Андака, щоб той розказав половцям, що воїни поїхали з Римова, хоча насправді вони влаштують засідку.
Дід Овсій вивів Андака з міста і той поїхав до своєї орди.
Муровець і Добриня зі своїми воїнами сховались у лісі, очікуючи на наступ половців на Римів. Також вони направили гінця до Мономаха, щоб той прийшов зі своїм військом на допомогу. Першими з’явились половецькі вивідники і щоб вони не здогадались, що у лісі на них очікує засідка, дід Овсій вискочив з лісу і поскакав до міста, тим самим привернув увагу до себе. Коли дід вже майже проїхав ворота, одна зі стріл влучила йому у спину. Дід Овсій помирає, він просить поховати його під каменем і доглянути Велеса. Під час поховання Овсія, Ілля Муровець просить поховати його також під каменем, коли прийде його час.
Наступного дня розпочався бій, його очолювали Муровець, Добриня і Попович. Спочатку римівські воїни перемагали, та прибували все нові половецькі орди і натиск збільшувався. Русичі втомились і почали програвати, коли половці почали обходити їх болотом, то з’явився Велес і сам перегородив їм дорогу. Олешко зустрівся у двобої з Андаком і переміг його. Потім на поміч русичам прийшов невеликий загін з Воїня. Мирка помітив Смоква і почав переслідувати його і навіть поранив. Олешко заступив шлях Смокві і наказав Лидьку відвезти Мирка до змієвої нори. Коли Мирко залазив у нору, то помітив як прибувало військо Мономаха, а потім втратив свідомість.
Коли Мирко (Вітька) прийшов до тями, то він був вже у своєму часі. Вітька побачив маму та всіх своїх друзів, вони так були схожі на його знайомих з Римова, що він зрозумів, що всі вони є нащадками людей того часу. Коли Вітькові стало легше, він взнав, що ту битву з половцями русичі виграли, а потім разом з хлопцями прийшов до каменя і розкопав його. На камені були вибиті імена діда Овсія і Іллі Муровця, якого пізніше було переховано у Києво-Печерську лавру.
Автор – Гнатюк Олег
Матеріал надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua від 19.09.2017
