Тарас Мельничук біографія скорочено та цікаві факти з життя видатного українського поета-дисидента розкажуть про його дитинство, навчання та творчість.
Тарас Мельничук біографія скорочено
Тарас Мельничук (1938–1995) – український поет, лауреат Шевченківської премії, якого називали “Князем Роси” за його особливий стиль і щирість у поезії. Це був український поет-дисидент, в’язень радянських таборів та жертва репресивної психіатрії.
Тарас Юрійович Мельничук народився 20 серпня 1938 року в селі Уторопи на Івано-Франківщині в селянській родині. Коли хлопчику виповнилось сім років, він пішов відразу до другого класу, оскільки умів уже гарно читати, писати і рахувати. Тарас виявився обдарованою та допитливою дитиною.
Свого першого вірша хлопчик написав у 9 років завдяки своєму другу…півню. Кожного ранку, перші ніж йти до школи, малий Тарас завжди бачився із ним. Але того ранку злий собака впіймав півня та розірвав його на шматки. Під впливом емоцій Мельничук написав першого віршика.
У 1952 році Тарас закінчив сім класів місцевої школи й продовжив навчатися в середній школі селища Яблунова. Після працював кореспондентом Яблунівської районної газети «Прапор перемоги», лісорубом у колишній Комі АРСР, валовідбійником на Донбасі.
В 1958 році Тарас Мельничук починає навчання в Чернівецькому державному університеті. Саме тут він почав активно писати. На третьому курсі залишає навчання та їде будувати Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат.
У 1964 році поновлюється в університеті, але закінчити його не вдалося. Перша поетична збірка Мельничука вийшла в 1967 році у видавництві «Карпати» під назвою «Несімо любов планеті». Того ж року вступає на заочне відділення Московського літінституту.
Разом з тим поет готував до друку другу збірку віршів. Однак, талант Тараса Мельничука не вписувався в рамки радянської ідеології. Його вірші, сповнені національної свідомості та прагнення до свободи, викликали невдоволення влади. З кінця 1960-х років він почав зазнавати переслідувань з боку КДБ.
1972 року Тараса Мельничука заарештували та засудили до трьох років позбавлення волі за «антирадянську агітацію та пропаганду». Він відбував покарання в Пермських таборах, де зазнав жорстокого поводження. Після звільнення 1975 року він перебував під постійним наглядом КДБ.
У 1979 році Тараса Мельничука знову заарештували та примусово помістили до психіатричної лікарні, де він зазнав тортур та знущань. Радянська влада намагалася зламати його дух, але він залишався непохитним у своїх переконаннях. В 1982 році у Канаді, видавництво «Смолоскип», вийшла збірка Мельничука «Із-за ґрат». Сам автор перебував на зоні. Через три роки поета знову запроторили до спецлікарні в Джурові. Після невдалої спроби втечі, його випускають на волю 27 квітня 1986 року. Але переслідування Тараса Мельничука не припинялись. Тільки аварія на Чорнобильській АЕС відвернула увагу влади від полювання на інакодумцях.
У 1990 році у Великій Британії світ побачила збірка «Срофи із Голгофи» та у видавництві «Молодь» надрукували збірку «Князь роси». За останню збірку був нагороджений Шевченківською премією. Останнє зібрання «Чага» було видане1994 року.
Не стало Тараса Мельничука 29 березня 1995 року в Коломиї. Поховали поета у рідному селі на тому місці, де стояла батьківська хата.
Тарас Мельничук цікаві факти
- Після школи Тарас захотів одружитись з односельчанкою Марією Залуцькою. Сталось це в 1957 році. Шлюб довго не проіснував, поета постійно не було вдома: армія, навчання, роботи. У пари народилась донька. Особисте життя поета нагадувало справжній серіал. З університету Мельничука вигнали, згідно однієї з чуток через те, що застали жонатого з дівчиною і суспільна мораль не потерпіла такого поводження. Потім були ще одні відносини на Тернопіллі. Довгий час любов’ю його життя вважалася поетеса Ніна Гнатюк. У нього ще є син, але Мельничук не виховував його, так як його матір була заміжньою за іншим чоловіком.
- Засуджений за вірші – у 1979 році його заарештували за «антирадянську пропаганду» та засудили до 6 років таборів суворого режиму та 3 років заслання.
- Відбував покарання в Пермських таборах – це ті ж табори, де утримували Василя Стуса, Левка Лук’яненка та інших політв’язнів.
- Спав здебільшого на підлозі, любив писати вірші обклавшись подушками.
- У день народження Тараса Мельничука більшовики спалили батьківську хату разом із цінними рукописами.
- Після ув’язнення його не визнавали офіційні видавництва, він жив у злиднях, змушений був мандрувати, працюючи вантажником, редактором, коректором, навіть сторожем.
- Був неймовірно скромним – не любив слави, не прагнув багатства, жив просто й бідно, навіть після отримання премії.
- Після всіх випробувань долі зловживав алкоголем.
- Якщо Тарас гостював у когось в гостях і писав нові вірші, то дарував їх господарям. Тому багато доробок розгубилось.
- Хоча життя Тараса Мельничука було сповнене труднощів, у 1992 році він отримав найвищу літературну нагороду України – Шевченківську премію за збірку «Князь роси».
Мав складний характер – бунтар, самітник, людина, яка не терпіла несправедливості й часто відверто говорила правду, навіть якщо це було небезпечно.
В останні роки жив у скрутних умовах – фактично був бездомним, часто хворів і помер у злиднях у 1995 році.
