Терміни і поняття: Початок національно-визвольної війни українського народу
Батозька битва — переможна битва укр. війська, очолюваного Б. Хмельницьким з польською армією під командуванням М. Калиновського 22-23.05(1-2.06).1652 біля гори Батіг на Брацлавщині (тепер Вінницька обл.). Оточивши польський табір, козаки вдарили з усіх боків і знищили майже все польське військо з його командувачем. Наслідком битви було фактичне відновлення Зборівського договору і скасування Білоцерківського. У битві особливо яскраво проявився полководницький талант гетьмана Б. Хмельницького. Цю битву сучасники порівнювали із битвою під Каннами.
Березневі статті (статті Богдана Хмельницького) — комплекс документів, які регламентували політ. і правове становище Гетьманщини після Переяславської ради і включення України до складу Моск. царства. Схвалені царем Олексієм і Боярською думою 21.03.1654 у Москві. Збір податків на користь царської скарбниці доручалось вести укр. урядникам; заборонялись зносини гетьмана з турецьким султаном і польським королем; моск. уряд зобов’язувався вступити у війну з Польщею весною 1654; передбачалося утримання моск. військ на кордонах України з Річчю Посполитою; реєстр установлювався у кількості 60 тис. козаків; у випадку татарських нападів на Україну передбачалося організувати проти них спільні походи України і Московії. Частина вимог гетьмана була розглянута окремо і деякі з них підтверджені 27.03.1654. Згідно зі статтями Україна мала власний адмін.-терит. устрій, право і управління. Однак відчутним було обмеження її політ. та екон. суверенітету. Б. с. були чинними до 1659, коли були укладені Переяславські статті, які ще більше обмежували суверенітет України. Оригінали статей до наших днів не збереглися (на думку деяких істориків, копії були сфальсифіковані на користь більших прав Москви).
Берестецька битва — битва укр. армії з польськими військами 18(28).06-30.06( 10.07). 1651 побл. Берестечка (тепер Горохівського р-ну Волинської обл.). Польська армія разом з найманцями нараховувала бл. 150 тис. вояків, у війську Б. Хмельницького було бл. 100 тис. козаків і 50 тис. татар. Татарські вояки, очолювані ханом Іслам-Гіреєм III, не витримавши артилерійського вогню, відступили з поля бою, Б. Хмельницький намагався їх затримати, але це йому не вдалося. Укр. армія, очолена наказним гетьманом І. Богуном, оточена ворогом, героїчно відбивала атаки польського війська. 30.06(10.07). 1651 українці прорвалися з оточення, хоча зазнали значних втрат (бл. 30 тис. вояків). Наслідком битви стало підписання Білоцерківського мирного договору.
Білоцерківський мирний договір — договір укладений між гетьманом Б. Хмельницьким і польським урядом 18(28).09.1651. Умови договору були наслідком поразки укр. військ під Берестечком. Число реєстрового війська установлювалося у 20 тис., козацькою територією визнавалося лише Київське воєводство. Гетьман мав розірвати союз з Кримським ханством і позбавлявся права дипломатичних зносин з іноземними державами. Після перемоги укр. військ під Батогом у травні 1652 умови договору в Білій Церкві були анульовані.
Військо Запорізьке — 1) офіційна назва реєстрового козацького війська, утвореного 1572 рішенням польського короля Сигізмунда II Августа для оборони пд. кордонів Речі Посполитої від нападів турків і татар (існувало до 1648); 2) офіційна назва відновленої Укр. держави — Гетьманщини та її збройних сил з середини XVII майже до кінця XVIII ст.
Віленське перемир’я — перемир’я, укладене 24.10.1656 у Вільно (тепер Вільнюс) між Річчю Посполитою і Московією. Укр. делегація на вимогу моск. сторони не була допущена до участі у виробленні умов В. п. Воєнні дії між Москвою і Польщею припинялися, обидві країни зобов’язувалися не розпочинати переговорів про мир зі Швецією. Після укладення Гадяцького договору 1658 умови В. п. були фактично анульовані.
Генеральна військова канцелярія — найвища адмін. установа Гетьманщини у ХVІІ-ХVІІІ ст. Створена Б. Хмельницьким. Здійснювала все військ., адмін., судове і фінансове управління. Підпорядковувалася гетьманові, а безпосередньо нею керував ген. писар. Місцем перебування канцелярії була гетьманська резиденція (у різні часи -— Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів). Її робота обмежувалася царською владою, а після смерті Д. Апостоли (1734) вона була реорганізована у Правління гетьманського уряду. За гетьмана К. Розумовського відновлена, 10(21). 11.1764 остаточно ліквідована рос. владою.
Генеральна військова рада – найвищий держ. і політ. орган у часи Гетьманщини протягом 1648 -1750 Скликалася для обрання гетьмана або вирішення важливих держ. питаннь. Брати участь у раді мали всі козаки, іноді делегації від міщан, в окремих випадках – селяни (так звана Чорна рада). Постійного місця проведений рад не існувало. На поч. XVIIІ ст. вона обиралася лише для затвердження рішень, які вже прийняли гетьман і ген. старшина. У лютому 1750 відбулася остання рада, на якій було проголошено гетьманом К. Розумовського
Генеральна старшина – найвища держ. адміністрація в Гетьманщині XVII-XVIII ст. До її складу входили: ген. бунчужний, ген. обозний, ген. писар, ген. підскарбій, ген. суддя, ген. хорунжий, два ген. осавули. Г. с. вирішувала найважливіші питання, проводила дипломатичні переговори, очолювала збройні сили. Протягом XVIII ст. права г. с. постійно обмежувалися рос. владою. Па поч. 80-х рр. XVIII ст. вона як адмін. орган перестає існувати.
Генеральний бунчужний – виборна службова особа, що обіймала одну з найвищих посад у Гетьманшині ХVІІ-ХVІІІ ст. До його обов’язків належало берегти бунчук — символ влади гетьмана. Під час воєнних дій керував частинами козацького війська. Г. б. виконував важливі доручення гетьмана, що стосувалися судових справ, дипломатичної служби.
Генеральний обозний — виборна службова особа, що обіймала одну з найвищих посад у Гетьманщині ХVІІ-ХVІІІ ст. Вважався першою особою після гетьмана. Відав постачанням гетьманського війська, виконував дипломатичні доручення гетьмана та ряд ін. обов’язків.
Генеральний осавул — виборна службова особа, що обіймала одну з найвищих посад у Гетьманщині ХVІІ-ХVІІІ ст. їх було двоє — старший і молодший. Старший був охоронцем гетьманської булави, найближчим помічником гетьмана у військ. питаннях, розслідував тяжкі злочини, вів дипломатичні переговори, виконував обов’язки наказного гетьмана тощо.
Генеральний писар — виборна службова особа, що обіймала одну з найвищих посад у Гетьманщині ХVІІ-ХVІІІ ст. Писар керував діяльністю ген. військової канцелярії, приймав іноземних послів, брав участь у виробленні умов міжнародних договорів, вів дипломатичне листування, зберігав держ. печатку. Іноземці називали його канцлером.
Генеральний підскарбій — виборна службова особа, що обіймала одну з найвищих посад у Гетьманщині ХVІІ-ХVІІІ ст. Відав держ. скарбницею, прибутками і витратами коштів, керував збором податків, установлював мита. Г. п. стояв на чолі Ген. скарбової канцелярії.
Генеральний суддя — виборна службова особа, що обіймала одну з найвищих посад у Гетьманщині XVII—XVIII ст. їх, як правило, було двоє. Суддя розглядав справи, які поступали на ім’я гетьмана, рішення виносив одноосібно. Г. с. очолював Ген. військ. суд. Часто брав участь у дипломатичних переговорах, а також виконував обов’язки наказного гетьмана.
Генеральний хорунжий — виборна службова особа, що обіймала одну з найвищих посад у Гетьманщині XVII—XVIII ст. Офіційним обов’язком була охорона гол. хоругви козацького війська. Хорунжий відав переважно військ. справами і певною мірою був ад’ютантом гетьмана. Він також виконував важливі військ. та дипломатичні доручення гетьмана, призначався наказним гетьманом.
Гетьман (від нім. «воєначальник») — 1) у Польщі та Вел. князівстві Литовському з другої половини XV ст. — командувач збройними силами (існували коронний г. і його помічник польний г.). 2) Після утворення 1572 укр. реєстрового козацького війська гетьманами почали називати його керівників. 3) Після відновлення 1648 Укр. держави г. став її главою (Б. Хмельницький). У його руках була зосереджена уся повнота законодавчої, виконавчої та судової влади. Після укладення Березневих статей 1654 розпочалося обмеження повноважень г. Посада остаточно скасована 1764 (не існувала в 1722-1727 і 1734-1750). Г. очолював уряд України — ген. старшину. Резиденція його послідовно перебувала у Чигирині, Гадячі, Батурині, Глухові. 1663-1681 посада г. існувала на Правобережній Україні, а 1710-1742 г. України в еміграції був П. Орлик.
Гетьманщина (Гетьманська держава) — назва в наук. л-рі Укр. держави, відновленої 1648. Офіційна назва держави — Військо Запорізьке. Столицями були Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів. На початковому етапі її територія обмежувалася Київським, Чернігівським і Брацлавським воєводствами, хоча влада гетьмана поширювалася на деяку частину Волині та білоруських земель. Моск. уряд з 1654 розпочав обмеження прав і привілеїв Г. 1663 вона поділилася на Лівобережну і Правобережну, поділ закріплений Аидрусівським перемир’ям 1бо7 Поділялася на полки і сотні. На Правобережжі цей устрій проіснував до 1714 (з перервами). На Лівобережжі зберігався до 1783. Найбільш тривалим був поділ на 10 полків: Гадяцькцй, Київський, Лубенський, Миргородський, Ніжинський, Переяславський, Полтавський, Прилуцький, Стародубський, Чернігівський. Замість них 1781 були створені Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське намісництва. Г. перестала існувати.
Жваненька облога — облога укр. військами на чолі з гетьманом Б. Хмельницьким польської армії під Жванцем (нині село Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької обл.) 1653. Козацькі загони разом татарськими військами оточили польську армію короля Яма II Казимира, облога тривала понад два місяці. 5(15). 12.1653 кримський хан, підкуплений королем, уклав з Польщею сепаратну угоду. За цих обставин гетьман змушений був піти на перемир’я, за умовами якого відносини України і Польщі регулювалися на основі Зборівського договору 1649.
Жовтоводська битва – перша переможна битва укр. армії на полі з Б. Хмельницьким проти польських військ 5-6(15-16).05.1648. Українці в союзі з татарами атакували поляків в урочищі Жовті Води (побл. теперішнього міста Жовті Води Дніпропетровської обл.) і змусили захищатися в укріпленому таборі. Вирішальна битва закінчилася повним розгромом польських військ в урочищі Княжі Байраки, сотні поляків загинуло, бл. трьох тис. потрапило в полон, у т. ч. командувач армії С. Полоцький (незабаром помер від ран), син коронного гетьмана М. Потоцького. Перемога укр. армії під Жовтими Водами сприяла розгортанню нац-визв. руху по всій Україні.
Зборівська битва — переможна битва укр. армії Б. Хмельницького над польським військом Яна II Казимирі під Зборовом (нині Тернопільська обл.) у серпні 1649. 5-6(15-16).08.1649 укр. війська завдали полякам значних втрат. У цій катастрофічній ситуації польський король пішов на таємні переговори з кримським ханом, обіцяючи татарам велику грошову винагороду. Хан Іслам-Гірей ІІІ не був зацікавлений у перемозі жодної із сторін, тому поставив вимогу, щоб гетьман припинив переможну битву. Б. Хмельницький змушений був підписати Зборівськнй договір.
Зборівський мирний договір — мирний договір, укладений між гетьманом Б. Хмельницьким і польським королем Яком II Казимиром 8(18).08.1649 у Зборові (тепер Тернопільська обл.) після перемоги укр. армії у Зборівській битві під тиском кримського хана Іслам-Гірея III. За договором Укр. держава визнавалася Польщею у межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств. Зберігалися Вольності Війська Запорізького, число реєстрових козаків установлювалося у 40 тис. козаків (насправді їх було значно більше). Католицька і православна шляхта зрівнювалися в правах. Питання про унію передавалося на розгляд сейму. Незважаючи на ряд невигідних для України умов (обмеження території, повернення польської адміністрації, заведення реєстру) в цілому З. м. д. дав можливість Б. Хмельницькому зміцнити становище Укр. держави.
Корсунська битва — переможна битва укр. армії на чолі з Б. Хмельницьким проти польського війська під командуванням М. Потоцького під Корсунем (нині Корсунь-Шевченківський Черкаської обл.) 16(26).05.1648. Укр. полководець організував засідку, в яку потрапила польська армія, ущент розгромлена за кілька годин. Козаки захотіли у полон майже 10 тис. поляків на чолі з командувачами, а також вел. трофеї. Унаслідок перемог під Жовтими Водами і Корсунем була знищена польська окупаційна армія в Україні, започатковано відновлення Укр. держави — Гетьманщини.
Молдавські походи — походи укр. армії на чолі з Б. Хмельницьким (1650 і 1652) і Т. Хмельницьким (1653) проти союзника Польщі Молдавського князівства. На поч. вересня 1650 козацькі полки оволоділи столицею Молдавії Яссами, що змусило господаря (князя) В. Лупула укласти угоду, за умовами якої мав відмовитися від союзу з Польщею і вступити в союзницькі відносини з Україною, видавши свою доньку Розанду заміж за сина гетьмана — Т. Хмельницького. Після поразки укр. війська під Берестечком В. Лупул відмовився виконувати умови договору, але після розгрому польського війська під Батогом (1652) змушений виконати. 1653 війська Валахії та Семиграддя (Трансільванії) захопили Ясси, скинутий господар звернувся за допомогою до Б. Хмельницького. Гетьман послав у Молдавію війська під проводом Т. Хмельницького, які повернули престол В. Лупулові, але при обороні Сучави у вересні 1653 гетьманич був важко поранений і через кілька днів помер.
Наказний гетьман — урядова особа в Україні у ХVІІ-ХVІІІ ст., що тимчасово обіймала посаду гетьмана, призначена гетьманом або обраний козацькою старшиною. У випадку смерті гетьмана або його усунення н. г. виконував обов’язки до обрання нового гетьмана.
Національно-визвольна війна — всенародне нац.-визв. повстання з метою відновлення чи заснування державності. Внаслідок війни під проводом Б. Хмельницького (перша укр. революція) була відновлена укр. державність.
Переяславська рада — військ. рада, скликана Б. Хмельницьким у Переяславі (нині Переяслав-Хмельницький Київської обл.) 8( 18).01.1654 для вирішення питань про взаємовідносини між Україною та Московією. У раді взяли участь представники Київського, Брацлавського та Чернігівського полків і жителі Переяслава. З Москви прибуло посольство на чолі з боярином В. Бутурліним. Б. Хмельницький зажадав від послів присягти від імені царя про збереження прав України у союзі з Москвою. В. Бутурлін відмовився, наголошуючи, що слово царя «змінним не буває». Гетьман і старшина витлумачили це як присягу і самі присягнули (усього 284 особи). Після цього моск. посольство побувало у 117 населених пунктах, де, за їхніми даними, присягнули цареві 127328 осіб. Відмовилися присягати ряд полків, міст і укр. духовенство. У результаті П. р. та наступних переговорів було укладено військ.-політ. союз двох держав України та Московії.
Пилявецька битва — переможна битва укр. війська на чолі з Б. Хмельницьким проти польської армії 11-14.09.1648 під Пилявцями (тепер с. Гіилява Староконстянтинівського р-ну Хмельницької обл.). Відбулася після перемог укр. сил під Жовтими Водами і Корсунем. Польське військо очолювали три командувачі — Д. Заславський, М. Остророг, А. Консцпольський (за висловом Б. Хмельницького «латина, перина І дитина»). Вел. роль у битві відіграли частини, керовані М. Кривоносом. Не витримавши наступу укр. армії, польські підрозділи почали безладно відступати, в останній день битви відступ перетворився на панічну втечу. Було захоплено всю польську артилерію та величезний обоз. У результаті битви було повністю звільнено Волинь і Поділля, створилися сприятливі умови для визволення західноукраїнських земель.
Полк — І) назва військ. підрозділу в Київській і Галицько-Волинській державах (ІХ-ХІV ст.). У другій половині XVI ст., після утворення укр. реєстрового козацького війська п. став його осн. структурною одиницею. Кількість була нестабільною, чотири-шість (найчастіше Білоцерківський, Канівський, Корсунський, Переяславський, Черкаський, Чигиринський, короткий час – Миргородський і Лубенський); 2) військ. й адмін.-терит. одиниця в Україні у XVI-XVIII ст. У середині XVII ст. н. стали осн. одиницями відновленої Укр. держави Керівництво здійснювала полкова старшина на чолі з полковником, яку обирали на полковій раді. Полкова влада поширювалася на все населення. П. поділялися на сотні (від семи до двадцяти). 1650 існували такі п: Білоцерківський, Брацлавськнй, Кальннцькнй (після 1653 — Вінницький), Канівський, Київський, Корсунський. Кропивнянський. Миргородський, Ніжинський, Паволоцький, Переяславський, Полтавський, Прилуцький, Уманський, Черкаський, Чернігівський, Чигиринський. Деякий час існували Могилівський (Подільський), Туровопінський, Білоруський (Чауський, Бихівський) п. Після Андрусівського перемир’я правобережні п. були поступово ліквідовані, але 1684-1685 під керівництвом С. Палія створили Фастівський і Богуславський, а згодом Корсунський і Брацлавськнй п. 1712-1714 вони були ліквідовані. На Лівобережній Україні (Гетьманщині) тривалий час існували 10 п. — Гадяцький, Київський, Лубенський, Миргородський, Ніжинський, Переяславський, Полтавський, Прилуцький, Стародубський, Чернігівський. На Слобожанщині у другій половині XVII ст. виникли п’ять козацьких п. — Острогозький, Охтирський, Сумський, Харківський, Ізюмський (проіснували до 1765).
Рада генеральної старшини —дорадчий орган при гетьманові, що виконував важливі функції управління держ. життям Гетьманщини 1648-1764 до її складу входила ген. старшина. Кожен з членів Р. г. с. керував окремою ділянкою роботи. Її значення зростало у період відсутності гетьмана. Тоді керівну роль відігравав ген. обозний або писар. Рада переважно здійснювала управління поточними справами держави. За необхідності для участі у ній запрошувалися полкова старшина, сотники і навіть міські урядники.
Хмельниччина (Нац.-визв. війна укр. народу під проводом Б. Хмельницького 1648-1657) — всенародне нац.-визв. повстання в Україні під проводом гетьмана Б. Хмельницького 1648-1657 проти політ. влади Речі Посполитої, внаслідок якої була відновлена укр. державність. Причинами війни було посилення нац. соціального та реліг. гноблення укр. народу з боку польської шляхти. На поч. 1648 Б. Хмельницького було обрано гетьманом Війська Запорізького. Він домовився про спільні дії з кримським ханом Їслам-Гіресм ІІІ. Протягом 1648 укр. війська, керовані гетьманом, у союзі з татарами подолали польську армію під Жовтими Волами. Корсунем (травень), Пилявцями (вересень), дійшли до Замостя (нині у Польщі). На поч. 1649 Б. Хмельницький висловив свою державницьку програму: «Визволю з лядської неволі народ руський увесь… по Львів, Холм і Галич». 1649 укр. військо обложило Збараж, де оборонявся Я. Вишневецький, а згодом оточило польську королівську армію під Зборовом. Наслідком чергової перемоги став Зборівський мирний договір (серпень 1649). Восени 1650 відбувся перший похід у Молдову. В цей час гетьман проводить перші держ. реформи, зміни адмін.-терит. устрою, заснування органів старшинського уряду, о-цію фінансової та податкової системи, які у сукупності творили нову модель нац. держави. У червні 1651 укр. армія через зраду татар зазнала єдиної серйозної поразки у війні — під Берестечком, наслідком якої став Білоцерківський мир (вересень 1651). Проте вже у травні 1652 після перемоги під Батогом цей невигідний для України мир перестав бути чинним. Восени 1653 польські війська були обложені під Жванцем, але й цього разу їх від повного знищення врятували татари. За цих обставин Б. Хмельницький уклав договір з моск. царем у січні й березні 1654 (переяславська рада та «Березневі статті»). 1655 укр. військо у союзі з моск. воювало під Охматовим (січень) і розгромили польську армію під Городком (жовтень). У жовтні 1656 Московія та Річ Посполита уклали Віленське перемир’я, до переговорів на вимогу моск. сторони не була допущена Україна. Тоді Б. Хмельницький уклав союз з Швецією і Трансільванією. 27.07.1657 гетьман помер. Нац.-визв. війна укр. народу під проводом Б. Хмельницького принесла відновлення укр. державності, справила вирішальний вилив на її наступний розвиток, формування нац. -державницької ідеї та її практичної реалізації.
Читайте тему: Початок національно-визвольної війни українського народу середини 17 ст, щоб детальніше зрозуміти матеріал.