В цій статті розглянемо які є типи видоутворення та приклади видоутворення.
Типи видоутворення
Видоутворення – це еволюційний процес виникнення нових видів. На відміну від мікроеволюції, воно має необоротний характер.
Видоутворення найчастіше відбувається за допомогою дивергенції, коли від вихідної форми виникають два або більше нових видів. Здебільшого воно є наслідком різних форм ізоляції.
Розрізняють такі типи видоутворення:
– географічне;
– екологічне.
Географічне видоутворення відбувається внаслідок географічної ізоляції. Існує багато типів географічного видоутворення. Це і класичні спостереження Ч. Дарвіна над різноманіттям в’юрків на островах Галапагосу, і величезний матеріал, накопичений систематиками.
Приклади географічного видоутворення – для пояснення фактів географічного видоутворення слід врахувати дані палеогеографії (науки про будову земної поверхні минулих епох) та геології (науки про будову Землі). Наприклад, у Північній Америці мешкають види бобрів і норок, близькі до євразійських. За геологічними даними, кілька сотень тисяч років тому Азія та Північна Америка були з’єднані суходільним містком. На їхній спільній території мешкали одні й ті самі види норок і бобрів. Після утворення Берингової протоки внаслідок географічної ізоляції євразійські та американські популяції цих тварин перетворились на окремі види.
Екологічне видоутворення відбувається внаслідок екологічної ізоляції.
Приклади екологічного видоутворення – наприклад, кілька видів синиць мешкають в одних і тих самих екосистемах й утворюють змішані зграйки. Кожен з них відрізняється за місцем живлення (одні збирають корм на землі, інші – на стовбурах дерев або в їхніх кронах), складом їжі (тваринна, рослинна або змішана), місцями гніздівель, шлюбною поведінкою тощо.
Досить часто у рослин і рідше у тварин (наприклад у жаб) види утворюються внаслідок виникнення поліплоїдних форм. За умови несхрещуваності з вихідними формами формується новий вид.
Інколи новий вид виникає внаслідок схрещування між особинами близьких видів за умови, що гібридні нащадки здатні до розмноження. Якщо популяції таких гібридних особин існують тривалий час і сформували в екосистемах власні екологічні ніші, то їх вважають окремими видами. Наприклад, м’ята перцева –культурна рослина, яка часто дичавіє, є гібридом колосоподібної та водяної; їстівна жаба виникла в результаті схрещування трав’яної та ставкової жаб тощо.
У деяких видів з вузьким ареалом відомий ряд послідовних предкових видів, які переходили один в одного у процесі історичного розвитку без дивергенції. Такі ряди відомі, наприклад, для деяких черевоногих молюсків –мешканців Великих Озер у Північній Америці. Кожен із сучасних видів цих молюсків має довгий ряд видів –попередників.
