“Трилогія про Івана Мазепу” аналіз

“Трилогія про Івана Мазепу” аналіз твору Богдана Лепкого виконати можна, маючи характеристику всіх частин трилогії: “Мотря”, “Не вбивай. Батурин”, “Полтава”, “З-під Полтави до Бендер. Крутіж”.

“Трилогія про Івана Мазепу” аналіз

Автор – Богдан Лепкий

Рік написання – 1926- 1955

Жанр – цикл романів

Тема – зображення боротьби Івана Мазепи за визволення України та утвердження її державності.

Головний герой твору — український гетьман Іван Мазепа (1639–1709).
Обрaз Мaзепи aпологетизовaний Б. Лепким, він – держaвний діяч, політик, пaтріот, освіченa особистість і людинa зі своїми почуттями і страждaннями. Своєю діяльністю він готувaв фундaмент під держaвну будівлю, бо “нaйвищий зaкон – добро вітчини, говорили стaріші, і цей принцип мусить непорушно стояти, бо де не бережуть його, тaм горе!” . Його життя було підпорядковaне вищій меті – боротьбі зa незaлежність Укрaїни. Б. Лепкий розкрив склaдну поведінку Мaзепи, який змушений був ховaти свої зaміри від усіх і шукaти шляхів звільнення від московського ярмa.

Композиція та сюжет твору

“Трилогія про Івана Мазепу” складається з таких повістей:

•  1: Мотря
• 2-3: Не вбивай. Батурин
• 4: Полтава
• 5: З-під Полтави до Бендер. Крутіж

Повість 1: Мотря
У цій книзі розповідається про кохання юної красуні Мотрі — дочки генерального судді Кочубея, пізніше страченого Мазепою, — і старіючого гетьмана. Щомиті герої твору опиняються перед вибором: бути чи не бути? Автор детально описує життя людей того часу, побутові сцени, дає опис образів історичних постатей (Петра Першого, Меншикова, генерального судді В. Кочубея та ін.). У цій частині твору, крім любовної лінії Мазепа — Мотря, зав’язується інша лінія — протиборство гетьмана й Кочубея, яка із сфери особистої конфронтації поступово переростає у політичну боротьбу.

Повісті 2, 3: Не вбивай. Батурин
Лінія особистих взаємин Мазепи й Мотрі у повісті “Не вбивай” відходить на другий план, основні події відбуваються навколо Мазепи — з одного боку, Кочубея і його приятеля-однодумця Іскри — з другого. Ображений у глибині душі на Мазепу, підбурюваний своєю амбітною “ясновельможною панею”, яка мріяла за допомогою царської ласки зробити чоловіка гетьманом, а самій стати гетьманшею, Кочубей з Іскрою йдуть на зраду — пишуть на Мазепу донос.  Мазепа опинився у складній ситуації, але він зумів відвести від себе небезпеку, запевнити Петра Першого у своїй вірності. Цар навіть віддає авторів доносу в руки гетьманові.

Мазепа тепер впевнився, що серед найближчого гетьманського оточення знайшлися люди, здатні віддати його на розправу цареві. Ситуація ускладнюється ще й тим, що донос на Мазепу написав Кочубей, батько Мотрі. Гетьман мусив прийняти важке рішення: помилувати Кочубея й Іскру чи покарати. Лепкий відтворює історичні події так, як вони розвивалися – Мазепа дає згоду на знищення Кочубея та Іскри.

Небезпека бути викритим перед царем змусила Мазепу задуматися над необхідністю поділитися своїми намірами лише з невеликим колом однодумців, щоб знайти спосів поєднання із всесильним тоді королем Швеції. Мазепа розумів, що шлях цей дуже небезпечний, ризикований. Ні Мазепа, ні його однодумці не були повністю готові до здійснення задуманого, але самі історичні події змусили їх скористатися з тих обставин, що склалися на самому початку шведсько-російської війни. Петро Перший вимагав разом з російським військом виступити проти шведського короля, від якого Мазепа і вузьке коло його однодумців чекали допомоги для визволення України з-під царської кормиги. Мазепа вирішив піти не проти шведського війська, а разом із армією Карла XII стати на двобій з Петром Першим.

Богдан Лепкий з глибоким уболіванням про долю народу змалював трагічні події, що мали місце після з’єднання військ Мазепи і Карла XII.

Повість “Батурин” зображує страшні руйнування царськими військами на чолі з кривавим генералом Меншиковим гетьманської столиці — Батурина. Невелика, але відчайдушна оборона Батурина не могла довго втриматися перед наступом переважаючих у багато разів царських військ. Гетьманська столиця була захоплена : “Людей порізано, місто зруйновано до решти, начальників віддано на страшні муки. По інших місцях також усіх підозрених в спілці з Мазепою і шведами страшно карано…”.  Це був великий удар не лише по Батурину, а й по Мазепі: Петро Перший жорстокістю — з одного боку, облесливістю, обманом, підкупом — з другого, хотів паралізувати виступ Мазепи, його спілку з Карлом XII вже на самому початку шведсько-російської війни.

Повість 4: Полтава
У цій повicтi хронологiчно продовжено оповiдь про життя i дiяння славетного гетьмана часiв Полтавської битви — до i пiсля її завершення.

Зустріч Мазепи і частини його війська з Карлом XII, поєднання із шведським королем для спільної боротьби проти Петра Першого, сувора холодна зима і злигодні таборування шведських і гетьманських воїнів, зрештою полтавська трагедія, незважаючи на весь героїзм шведів і українських козацьких загонів, — усі ці події описані в цій частині. Лепкий описує перипетії військових баталій, перемогу військ Петра Першого над об’єднаними силами короля Карла XII і гетьмана Мазепи.

Повість 5: З-під Полтави до Бендер. Крутіж
Ці два твори розповідають про найтрагічніші події у житті українського народу — «Руїну» та останні роки гетьманування Івана Мазепи.

Б. Лспкий об’єктивно розкриває трагічні події, що були наслідком Полтавської битви, — відступ шведських і козацьких військ, переслідування їх царськими загонами, зрештою — муки і страждання і Мазепи, який, незважаючи на трагізм ситуації, і на смертній постелі залишається вірним своїм ідеалам. В останню мить, звертаючись до Бога, він вимовляє святі слова: “Дай нам, Боже, вольними бути”. У цій частині описаний і однодумець і наступник Мазепи генеральний, суддя Пилип Орлик, гетьманів небіж Войнаровський, Кость Гордієнко та ін.

Богдан Лепкий “Мотря” аналіз

Жанр – історична повість.

Тема – висвітлення  суспільних і політичних процесів, у центрі яких опинився Іван Мазепа,  автор розкрив мотиви, якими керувався гетьман у своїй державотворчій діяльності.

Проблеми: патріотизму, влади та відповідальності, кохання і вірності, батьків і дітей, віри, народної моралі.

Сюжет

Роман складається з 2 частин. У 1 більше уваги приділено образам Івана Мазепи й козацької старшини, у 2  висувається образ Мотрі Кочубеївни — повніше розкривається її характер, висвітлюються стосунки дівчини з гетьманом та батьками.

Характеристика героїв

Іван Мазепа – мудрий державець і патріот, а також розумний дипломат, здатний на компроміси, наділений витримкою й політичним талантом.

Мотря – дочка Кочубея. Розумна дівчина, яка розуміє велич України у світі. В гетьманові Мазепі вона бачить визволителя України від царського поневолення. Вона жертвує власним коханням заради того, аби гетьман Мазепа здобув Україні незалежність. У міру своїх сил і здібностей Мотря готова допомагати йому.

Гетьманові Мазепі доводиться протистояти не лише Петрові І, а й внутрішнім ворогам, які хочуть захопити владу (такі як Кочубей).

Мазепа розуміє, що Україна має бути незалежною, а російський цар бачить Україну не лише як союзника у війні проти Швеції, а насамперед як частину імперії. Іван Мазепа перебдачає, що скоро цар відбере у гетьмана владу, зробить його слухняним слугою царя. Фактичним правителем України має стати фаворит царя – князь Меньшиков. При цьому царські війська поводяться як у себе вдома. За роботу не платять, ще й б’ють. За будь-яку провину карають українців, вириваючи їм ніздрі чи відрізаючи вуха за давнім ординським звичаєм. Росіяни змушені самі добувати собі їжу, не гребуючи вбивствами, погромами, грабежами, зґвалтуваннями. Іван Мазепа все більше переконується, що від російського царя нема чого доброго чекати. Тому й шукає союзників серед нового польського та шведського королів, щоби разом з ними протистояти Росії.

Однак чимало старшин і полковників на чолі з генеральним суддею Кочубеєм вірні в московському царю. Вони готові пожертвувати незалежністю України заради збереження власного багатства. Гетьман Мазепа зустрічає їхній спротив. Поки що влада належить йому, але Іван Степанович розуміє, що у війні проти царя вони можуть засунути йому ножа в спину. Доводиться хитрувати, показувати на людях свою відданість цареві. Навіть найближчим однодумцям він не може всього сказати, готуючи їх до того, аби вони самі визріли до необхідності війни проти Росії. А без союзників – насамперед шведів – потуги України приречені на провал. Доводиться чути незадоволення простих людей, які думають, що Мазепа продався цареві. Його вважають зрадником, але гетьман готовий пройти і через це приниження, аби втілити в життя свої задуми.

Особиста трагедія гетьмана Мазепи полягає в тому, що він закохався у Мотрю, доньку Кочубея та свою похресницю. Дівчина відповідає йому взаємністю. Мазепа докладає всіх зусиль, щоби одружитися з нею. Якщо після багатьох пригод вдається прихилити на свій бік генерального суддю, який погоджується видати доньку за старого бойового товариша, то Кочубеїха категорично проти. Вона бачить свого чоловіка гетьманом. Заради цього готова вірою і правдою служити цареві. Мало не про кожний крок Мазепи доповідає Москві. Сама ж Мотря розуміє, що в цій ситуації може скувати Івана Степановича по руках і ногах. Замість того, щоб воювати з Росією, він віддаватиме сили на те, щоб одружитися з нею. Дівчина приймає непросте рішення. Вона йде від Мазепи, благословляючи його на подвиг.