Цікаві факти про раків

Цікаві факти про рака річкового відкриють вам невідому інформацію про цей вид тварин класу ракоподібні.

Цікаві факти про раків

У рака твердий хітиновий покрив. Є пара великих клешнів і 4 пари ходових ніг, а шоста пара утворює хвостовий плавець.

Забарвлення рака змінюється залежно від місцеперебування і властивостей води: від зеленувато-бурого до синьо-коричневого кольору.

Як вразливий вид рак широкопалий занесений до Червоної книги України.

В іудаїзмі раки заборонені в їжу євреям, бо не відповідають критеріям для кошерних тварин.

Яйця деяких раків (щитнів і зяброногів) володіють великою стійкістю: вони легко переносять висихання, промерзання і переносяться вітром.

У довжину раки можуть вирости до 20 см. Рак живе в річках і озерах. Головна умова для його існування – чиста вода. У забруднених місцях рак не може жити і гине. В день раки ховаються в своїх укриттях: у норах, під камінням, в корінні дерев, а вночі виходять годуватися.

М’ясо раків білого кольору і має приємний, ніжний смак. Воно в основному знаходиться в шийці (хвості) рака і займає приблизно 1/5 від його загальної ваги. Трохи м’яса є в клешнях і зовсім небагато в ходильних ніжках.

Найбільшими у світі раками славиться річка Муррей в штаті Вікторія; тут їх називають yabby.

У Китаї особливо смачно готують ракові шийки, відварюючи їх у підсоленій воді і загортаючи м’ясо в тонку скибочку шпику; вмочивши в борошно, шийки опускають у киплячу олію, обвалюють у мигдальній крихті і подають до столу.

Смачний і невигадливий в приготуванні каджунський «попкорн» – закуска з ракових шийок, які очищають від панцира, занурюють у рідке тісто і смажать у фритюрі.

Середньовічна Франція нарекла раків cardinalisee («зведені в кардинальський сан»; «червоні») і ввела в ранг делікатесів, після чого страва стала поширюватися по всій Європі.

У Фінляндії регулярно влаштовують свята, присвячені ракам, а в Швеції кожну другу середу серпня на честь частування раками відбувається святковий пікнік.

На Русі раки завжди були дуже популярні. У салаті «Олів’є» за рецептом кінця XIX століття мало бути 25 відварених раків (або їх заміна у вигляді ракових шийок і червоних клешнів).