Вірш «Учітесь, читайте і чужому научайтесь» – це уривок з вірша Тараса Шевченко «І мертвим, і живим, і ненародженним…», який був написаний у грудні 1845 року в селі В’юнищах.
«Учітесь, читайте і чужому научайтесь» слухати
Автор – Тарас Шевченко
Рік написання: грудень 1845 року
Місце написання: с. В’юнища (тепер Черкаська область)
Жанр: ліричний твір
Рід літератури – лірика
Вид лірики – громадянська
Тема: заклик до українців вчитися, берегти свою культуру й національну гідність, єднатися та не зрікатися свого народу.
Ідея: заклик пам’ятати свою історію, рідну мову, підтримувати єдність, бо лише так Україна здобуде світлу долю та славу.
Основна думка: освіченість, національна свідомість і братерська любов — шлях до щасливого майбутнього України.
Мотив – заклик вивчати і своє, і чуже; обʼєднатися заради добробуту України
«Учітесь, читайте і чужому научайтесь» художні засоби:
- Риторичні звертання: «Брати мої»,
- Риторичні оклики: «Тяжкі діла!», «Молю вас, благаю!»
- Риторичні запитання: «…мучеників: кого, коли, за що розпинали?»
- Епітети: «заплакана мати», «світ ясний, невечерній», «веселого дому», «діла незабуті, тяжкі діла», «добра слава», «тверді руки», «чужі люди», «земля безконечна», «веселий вік», «високі могили», «найменший брат», «вольні уста», «срамотна давняя година».
- Метафори: «світ… тихо засіяє», «розкрились високі могили», «не сонним снились неправди»
Проблематика:
– Невігластво та духовне поневолення
– Втрата національної пам’яті
– Соціальна та національна несправедливість
– Патріотизм і єдність народу
– Боротьба за волю та гідність
Образи:
Україна-мати — рідна земля, яка страждає й чекає любові дітей.
Діти України — український народ, якому треба берегти своє.
Мученики минулого — герої, що загинули за Батьківщину.
Високі могили — символ козацької слави та пам’яті.
«Учітесь, читайте і чужому научайтесь» слухати
«Учітесь, читайте і чужому научайтесь» читати
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тяжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.
Отак і ви прочитай[те],
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників, кого, коли,
За що розпинали!
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата —
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю!
Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.
