«Україна в старовину» аналіз поеми допоможе визначити, який жанр, тема, ідея, головна думка та художні засоби.
Аналіз поезії «Україна в старовину»
Автор: Олександр Олесь.
Рід літератури – ліро-епос
Жанр: поема.
Вид лірики: патріотична, історична.
Збірка: Княжа Україна.
Тема твору: Україна в давні часи, повна мешканців та ворогів, у вічній природній красі.
Ідея: Показати красу давньої України, коротко оповісти про її історію та мешканців.
Основна думка: На лісах дрімучих, темних,/ На незайманих степах/ Спочивала Україна/ В золотих, дитячих снах.
Римування: перехресне.
Рима: чоловіча й жіноча.
«Україна в старовину» художні засоби:
- Епітети: Ліс густий, дрімучий, темний; Споконвічний ліс; Велетенські граби, вільхи; Ряд наступних поколінь; потоки,/ Смарагдові від трави; Вічний галас, вічний спів; Лебедині білі зграї; орлині крила; непевний шелест; Чорні вепри; Дикий рев і ніжний спів; По лісах дрімучих, темних; теплі хутра; буйний вітер; На шовкових струнах; Степ широкий, степ безмежний; день ясний; в мертвій тиші; Степ незайманий; в сизій млі; буйні трави; під килимом снігів; сумне виття вовків; Диких коней табуни; Білу куряву; На лісах дрімучих, темних; На незайманих степах; В золотих, дитячих снах.
- Метафори: По лісах дрімучих, темних, / З луком пращур наш ішов,/ З рисем, лосем і ведмедем/ Він боровся і боров (…) Часом сам роздертий падав/ З серцем звіря у рука; В день ясний горіло сонце; Нерухомо в мертвій тиші/ Степ незайманий стояв; часами прогуркочуть/ Диких коней табуни.
- Синекдоха: Споконвічний ліс росте; З луком пращур наш ішов.
- Персоніфікація: Велетенські граби, вільхи,/ Сосни, явори, дуби/ Раз в століття полягають/ Після віку боротьби; Все кругом жило, змагалось,/ Ліс дивився і шумів; над степом буйний вітер/ На шовкових струнах грав; Нерухомо вітер спав; Полохливо буйні трави/ Припадали до землі; А зимою умирав він (степ),/ Спав під килимом снігів; Спочивала Україна/ В золотих, дитячих снах.
- Гіпербола: Не проб’ється навіть сонце/ Крізь гілля його (лісу) густе.
- Паралелізм: Де родились, там вмирають; Ліс густий, дрімучий, темний,/ Споконвічний ліс росте – По лісах шумлять потоки,/ Смарагдові від трави – По річках, озерах, багнах/ Вічний галас, вічний спів – А на півдні за лісами/ Колихалось море трав.
- Антитеза: Коли сам стрибог не знає —/ У Дажбога поспитай.
- Порівняння: Лебедині білі зграї/ В небі хмарами летять; В бурю він (степ) шумів, як море; Диких коней табуни;/ Наче вихори, здіймають/ Білу куряву вони.
- Риторичне звертання: Степ широкий, степ безмежний,/ Де початок, де твій край?!
У поемі «Україна в старовину» Олександр Олесь показав українські землі далеких, до-київських та Києво-Руських, часів. Автор метафорично окреслив населення руських земель та їх сусідів, стосунки й конфлікти між ними. Він зобразив давню Україну в усій своїй величі й красі, що передано численними епітетами та порівняннями. Поема – картина в словах про далеке минуле України.
Автор аналізу – cup_of_flowers
