В. Симоненко «Гей, нові Колумби й Магеллани» аналіз

В. Симоненко у творі «Гей, нові Колумби й Магеллани…» уславлює як одну з кращих якостей людини – мрійництво. Аналіз вірша В. Симоненка «Гей, нові Колумби й Магеллани» допоможе визначити, яка тема, ідея, основна думка, художні засоби та підготувати літературний паспорт твору.

«Гей, нові Колумби й Магеллани» аналіз (паспорт)

Автор – Василь Симоненко

Рік написання – 1962

Жанр – вірш-заклик

Тема: звернення письменника до молоді, щоб вони вирушали у мандри і відкривали нове, ніким ще невідоме, цікаве, захоплююче.

Ідея: сенс життя людини — пошуки, мандри, прагнення самоствердитися; заперечення байдужості, пасивності.

Основна думка: створення руху вперед, романтичного пориву, пошуку відкриттів і самовідкриттів

Провідний мотив вірша “Гей, нові Колумби Й Магеллани” постійні пошуки й жага нових відкриттів.

Художні засоби «Гей, нові Колумби й Магеллани» 

Метафори: «кличуть … у мандри океани», «бухту … облизує прибій», «сподівання помістити», «нидіє… душа», «б’ються груди», «вітер… не остудить».

Епітети: «молоді сподівання», «рідний народ», «духовні острови», «вітри тужаві».

Звертання: «Гей, нові Колумби й Магеллани», «Кораблі!..», «Україно!..», «Друзі!..».

Риторичні оклики:

• «Напнемо вітрила наших мрій!»
• «Кораблі! Шикуйтесь до походу!»
• «Мрійництво! Жаго моя! Живи!»
• «Відкривай духовні острови!»
• «Нидіє на якорі душа!»
• «Півень землю всю не розгребе!»
• «Шкварити байдужість на вогні!»

Риторичні запитання:

• «Хто сказав, що все уже відкрито?
• Нащо ж ми народжені тоді?»
• «Як нам помістити у корито
• Наші сподівання молоді?»

Тавтологія: «відкрито вже відкрите».

Композиція «Гей, нові Колумби й Магеллани» 

Поезія складається з шести куплетів по чотири рядки.

Твір починається із звернення до нових Колумбів і Магелланів з пропозицією продовжити відкривати цікаве, незвідане в житті. Протягом поезії автор висловлює думку про прагнення кожної людини жити активно, на благо рідного краю, народу.

Наприкінці поезії В. Симоненко засуджує байдужість і пропонує її «шкварити… на вогні».

В океані рідного народу, за віршем В.Симоненка “Гей,нові Колумби й Магеллани”, слід відкривати духовні острови.

«якорі іржаві» символізуюит буденність, байдужість, пасивність; те, що гальмує «сподівання молоді».

Вірш “Гей, нові Колумби й Магеллани” читати текст

Гей, нові Колумби й Магеллани
Напнемо вітрила наших мрій!
Кличуть нас у мандри океани,
Бухту спокою облизує прибій.

Хто сказав, що все уже відкрито?
Нащо ж ми народжені тоді?
Як нам помістити у корито
Наші сподівання молоді?

Кораблі! Шикуйтесь до походу!
Мрійництво! Жаго моя! Живи!
В океані рідного народу
Відкривай духовні острови!

Геть із мулу якорі іржаві —
Нидіє на якорі душа…
Б’ються груди об вітри тужаві,
Каравела в мандри вируша.

Жоден вітер сонця не остудить,
Півень землю всю не розгребе!
Україно! Доки жити буду,
Доти відкриватиму тебе.

Мріяти й шукати, доки жити,
Шкварити байдужість на вогні!!..
А якщо відкрию вже відкрите,
Друзі! Ви підкажете мені.

“Гей, нові Колумби й Магеллани” аудіо слухати