Вчення Вернадського про ноосферу коротко

Вчення Вернадського про ноосферу коротко викладене в цій статті.

Вчення Вернадського про ноосферу скорочено

Найбільш повне уявлення Вернадського про ноосферу викладено в книзі «Наукова думка як планетне явище», повністю видана лише в 1991 році, в якій поєднані розрізнені висловлювання і матеріали, значною мірою неопубліковані за життя Вернадського. При цьому в них не простежується навіть більш-менш чітка і обгрунтована концепція.

В. І. Вернадський сформулював наступні 12 умов ноосфери в майбутньому:

• Заселення людиною всієї планети.
• Різке перетворення засобів зв’язку та обміну між різними країнами.
• Посилення зв’язків, у тому числі політичних, між державами Землі.
• Переважання геологічної ролі людини над іншими геологічними процесами, що протікають у біосфері.
• Розширення меж біосфери та вихід у Космос.
• Відкриття нових джерел енергії.
• Рівність людей всіх рас і релігій.
• Збільшення ролі народних мас у вирішенні питань та внутрішньої політики.
• Свобода наукової думки і наукового пошуку від тиску релігійних, філософських і політичних побудов та створення в суспільному та державному ладі умов, сприятливих для вільної наукової думки.
• Підйом добробуту трудящих. Створення реальної можливості не допустити голоду, злиднів і послабити вплив хвороб.
• Розумне перетворення первинної природи Землі з метою зробити її здатною задовольняти всі матеріальні, естетичні і духовні потреби чисельно зростаючого населення.
• Виключення війн з життя людства.

У структурі ноосфери і біосфери Вернадський виділяв «сім видів речовини»

• живе;
• біогенне (виникло з живого чи піддалося переробці);
• відстале (виникло з неживого);
• біокосне (виникло на стику живого і неживого; до біокосного, за Вернадським, відноситься грунт);
• речовина в стадії радіоактивного розпаду;
• розсіяні атоми;
• речовина космічного походження.

Вернадський стверджував, що людство в ході свого розвитку перетворюється на нову потужну «геологічну силу», своєї думкою і працею перетворюючи планету. Відповідно, воно з метою свого збереження повинне буде взяти на себе відповідальність за розвиток біосфери, що перетворюється в ноосферу, а це зажадає від нього певної соціальної організації і нової, екологічної та одночасно гуманістичної етики. Іноді Вернадський писав про «ноосферу» як про те, що відбулася в реальності, іноді – як про невідворотне майбутньє. Таким чином, поняття «ноосфера» постає у двох аспектах:

• ноосфера в стадії становлення, що розвивається стихійно з моменту появи людини;
• ноосфера розвинена, свідомо формована спільними зусиллями людей в інтересах всебічного розвитку всього людства і кожної окремої людини.