Вчення Вернадського про ноосферу коротко викладене в цій статті.
Вчення Вернадського про ноосферу скорочено
Найбільш повне уявлення Вернадського про ноосферу викладено в книзі «Наукова думка як планетне явище», повністю видана лише в 1991 році, в якій поєднані розрізнені висловлювання і матеріали, значною мірою неопубліковані за життя Вернадського. При цьому в них не простежується навіть більш-менш чітка і обгрунтована концепція.
В. І. Вернадський сформулював наступні 12 умов ноосфери в майбутньому:
- Заселення людиною всієї планети.
- Різке перетворення засобів зв’язку та обміну між різними країнами.
- Посилення зв’язків, у тому числі політичних, між державами Землі.
- Переважання геологічної ролі людини над іншими геологічними процесами, що протікають у біосфері.
- Розширення меж біосфери та вихід у Космос.
- Відкриття нових джерел енергії.
- Рівність людей всіх рас і релігій.
- Збільшення ролі народних мас у вирішенні питань та внутрішньої політики.
- Свобода наукової думки і наукового пошуку від тиску релігійних, філософських і політичних побудов та створення в суспільному та державному ладі умов, сприятливих для вільної наукової думки.
- Підйом добробуту трудящих. Створення реальної можливості не допустити голоду, злиднів і послабити вплив хвороб.
- Розумне перетворення первинної природи Землі з метою зробити її здатною задовольняти всі матеріальні, естетичні і духовні потреби чисельно зростаючого населення.
- Виключення війн з життя людства.
У структурі ноосфери і біосфери Вернадський виділяв «сім видів речовини»
- живе;
- біогенне (виникло з живого чи піддалося переробці);
- відстале (виникло з неживого);
- біокосне (виникло на стику живого і неживого; до біокосного, за Вернадським, відноситься грунт);
- речовина в стадії радіоактивного розпаду;
- розсіяні атоми;
- речовина космічного походження.
Вернадський стверджував, що людство в ході свого розвитку перетворюється на нову потужну «геологічну силу», своєї думкою і працею перетворюючи планету. Відповідно, воно з метою свого збереження повинне буде взяти на себе відповідальність за розвиток біосфери, що перетворюється в ноосферу, а це зажадає від нього певної соціальної організації і нової, екологічної та одночасно гуманістичної етики. Іноді Вернадський писав про «ноосферу» як про те, що відбулася в реальності, іноді – як про невідворотне майбутньє. Таким чином, поняття «ноосфера» постає у двох аспектах:
- ноосфера в стадії становлення, що розвивається стихійно з моменту появи людини;
- ноосфера розвинена, свідомо формована спільними зусиллями людей в інтересах всебічного розвитку всього людства і кожної окремої людини.
