Ліна Костенко «Вечірнє сонце, дякую за день…» аналіз

Вірш “Вечірнє сонце, дякую за день…” Ліни Костенко – є очевидним сонцепоклонництвом геніальної поетеси. Ліна Костенко дякує сонцю за життя, що виявляється в усіх його проявах. Ліна Костенко каже, що потрібно уміти бути вдячними за все: за кожну мить, за кожен погляд і кожне слово.

“Вечірнє сонце, дякую за день…” аналіз

Автор – Ліна Костенко

Жанр – ліричний вірш

Вид лірики – пейзажна

Тема – зображення краси природи

Художні засоби:

• епітети: вечірнє сонце, просвітлений Едем, обпечені зеніти, дитячий сміх,
• порівняння: потреба слова, як молитви
• анафора:  вечірнє сонце; за те, що;
• метафора: золоте жито, завтра хоче зеленіть, вчора встигло оддзвеніти, осквернити душу, небо в небі
• риторичне звертання: вечірнє сонце, дякую за день!

Лірична героїня вдячна за кожен прожитий день: «Вечірнє сонце, дякую за день!». Часто людина не помічає краси навколишнього світу, а поетеса показує, що потрібно вміти бачити прекрасне у найнепримітніших речах. У своїй любові до всього сущого вона ніби зливається з природою, стає гармонійною й невід’ємною її частиною.

Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша “Вечірнє сонце, дякую за день…” Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.

“Вечірнє сонце, дякую за день…” Ліна Костенко

Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло одзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.

Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.