Аналіз вірша “Весно, весно, без меж і без краю…” Блока допоможе визначити, яка його тема, ідея, особливості, композиція.
“Весно, весно, без меж і без краю…” аналіз (паспорт)
Автор – Олександр Блок
Рік написання – 24 жовстня 1907 року
Збірка – “Фаїна”
Жанр – ліричний вірш.
Тема вірша – весна в природі і в людській душі.
Провідний мотив – оптимістичне сприйняття світу та життя, віра в майбутнє.
Композиція: 7 строф катренів.
Твір неможливо поділити на смислові частини, так як всі рядки присвячені життю ліричного героя і його переживань. Формально вірш ділиться на сім катренів.
Віршовий розмір: тристопний анапест
Римування: перехресне
Сенс життя — у самому житті, яким би воно не було, — така головна ідея твору, і втілюється вона, насамперед, в образі Весни — символі краси, романтичного піднесення душі, змін, що охоплюють не тільки природу, а й увесь світ.
Вірш О. А. Блока «Весно, весно, без кінця і без краю …» був написаний 24 жовтня 1907, він входить у цикл «Закляття вогнем і мороком». Вірш наповнений оптимізмом, має символічне значення, що знаменує настання нового етапу, періоду в історії Росії. Сприйняття життя, миру у Блоку оптимістичне, незважаючи на його суперечливість:
За тортури й погибель — я знаю –
Все приймаю!.. І знову! І знов!
Ліричний герой знаходить обладунки в «враждующей встрече» з життям, що веде до заповітної мрії. Саме життя постає в жіночому образі «в вітрі шаленім, коси-змії».
Вся складність і суперечливість життя зображується Блоком у вигляді цілої системи її взаємовиключних один одного сторін, протилежних емоцій: неудача- удача, ненависть- любов, плач- сміх та ін.
У вірші можна простежити так звані ключові слова, опорні точки композиції. Тут таким елементом є дієслівна форма «приймаю», яка неодноразово повторюється.
Думки і почуття ліричного героя, його моральна позиція отримують оцінку в образі автора.
Домінуючим образотворчим засобом у вірші є повтор: “Весно, весно, без меж і без краю”
Складне й суперечливе ставлення до різних явищ і сторін життя, душевна роздвоєність передається за допомогою антитези: ненависть, прокльони, любов.
У творах поета створюється як би особлива метафорична мова, своєрідна друга ступінь мови над звичайною, тобто мова символів. Таке у вірші зображення життя-спочатку, у перших чотирьох строфах, звичайне, а потім символічне:
Ось, розвіявши в вітрі шаленім
Коси-змії, ти мчиш, ніби птах,
З нерозгаданим божим іменням
На затиснутих зимних устах.
Індивідуальний авторський стиль, сукупність засобів і прийомів роблять цей вірш Блока твором яскравої художньої виразності.
Твір О. Блока не можна засвоїти «з ходу», не напружуючи свого розуму і душі. Вірші Блока не читаються легко й тому, що в них втілено чимало важких переживань.
