Вірші про цифри від 1 до 10 для дітей, дошкільнят на українській мові зібрані в цій статті.
Вірші про цифри для дітей
Вірші про цифру 1
Одиничка – цифра рівна
І до стовпчика подібна.
Всі рахунки, всі таблички
Починають з одинички.
* * *
Одиниця наче спиця,
їй не всидіти на місці.
Мріє цифра стати птахом
і полинути над дахом.
* * *
Подивіться – ось вона
Одиничка чарівна.
Хоч і ніжку одну має,
Вправно ряд розпочинає.
* * *
Тонка, пряма і схожа на стеблинку,
Залізла одиниця у клітинку.
Така поважна і така примхлива,
Говорить, що відважна та смілива.
* * *
Цифра один, одиниця,
Пряма і тоненька,
Мов спиця,
Її починаю писати,
А паличка — тихо благати: —
Пристав, не забудь, —
Вона просить, —
Маленький до палички носик!
Вірші про цифру 2
Двійка хвостик піднімає,
Шию гнучкою тримає.
І так гарно випливає,
Наче лебідь з дивокраю.
* * *
Подивіться – ось і два,
Цифра дуже чепурна.
Шийку «гусачком» згинає,
Хвостик хвилькою здіймає.
* * *
Поглянь: і каченя, і двійка
Так спритно вигинають шийки.
Спішать купатися до річки,
Напитись чистої водички.
***
Плава лебідь по воді,
Вигинає шийку
Й так нагадує тоді
Цифру два чи двійку!
Вірші про цифру 3
Цифра три —
Два півкільця,
Скріплені, здається.
Подивися, цифра ця,
Наче змійка в’ється.
***
Три – щаслива цифра дуже.
Але трохи вона тужить:
– Буква «Зе» на мене схожа –
Переплутати нас можуть!
* * *
Цифра три – то чарівниця,
Невеличка й круглолиця.
Яку казку не візьмеш,
Цифру три завжди знайдеш.
* * *
Раз гачок і два гачок,
А між ними – язичок.
Цифра нас зачарувала.
Трійка, ми тебе впізнали.
Вірші про цифру 4
А чотири, а чотири…
Дуже схожа на вітрило.
Навіть вітер про це знає
І вітрило підіймає
* * *
Познайомтесь – це чотири,
З нею в дружбі усі звірі,
Бо чотири лапки мають,
Вправно ними чеберяють.
Вірші про цифру 5
П’ять подібна до серпа,
Що уміє жати.
Лиш до ручки треба нам
Рисочку додати.
***
П’ять – мов гак
На автокрані,
Що вантаж
Підносить плавно.
* * *
Ось п’ятірка жартівлива,
Діток всіх розвеселила.
Як на хвостик повернеться,
В цифру два враз обернеться.
Вірші про цифру 6
Шість подібна до замка —
Хто його не знає!
Відмика його рука
Та, що ключик має.
***
Шість уважненько пишіть.
М’яким знаком не назвіть.
Бо образиться іще
І до літер утече.
* * *
Цифра шість, як бегемотик,
Має кругленький животик.
Ну, а шийка, як дуга,
Вліво зігнута вона.
Вірші про цифру 7
Ну, а інша цифра — сім —
Так подібна до коси.
Як була рясна роса,
Натомилася коса.
А щоб знов косити,
Стала відпочити.
* * *
Сім – на косу дуже схожа.
Та косить вона не може.
Хто її не хоче вчити,
Хай іде траву косити.
* * *
Цифра сім – потішна дуже,
Ти помітив її, друже?
Вправно ніжку виставляє,
У таночок поспішає.
* * *
На кого схожа цифра сім?
– На чаплю, – скажуть вам усі.
Комахи й жаби б’ють тревогу,
Як сімку бачать довгоногу.
Вірші про цифру 8
Два кільця без кінця,
У середині – без цвяха.
Якщо я перегорнусь,
То ніяк я не змінюсь.
* * *
Вісім — цифра як жива,
Наче баба снігова:
Унизу великий тулуб,
Зверху сніжна голова.
* * *
Два кружечки поряд стали.
– Що за дивні окуляри? –
У маляток запитали.
– Це ми вісім написали!
* * *
Звірі тісто замісили,
Бубликів спекти хотіли.
Бублики по два зліпились,
Вісімки з них утворились.
Вірші про цифру 9
Шість і дев’ять — близнюки.
Дев’ять — шістка навпаки.
Їх впізнати дуже просто:
В цифри шість доверху хвостик.
Ну а дев’ять, уявіть,
На тім хвостику стоїть!
* * *
Серед інших цифр одна
Можу всіх заплутать я.
Бо якщо перегорнуть,
То на «6» перетворюсь.
* * *
Цифра дев’ять, як годиться,
Має кругленьке обличчя,
Заокруглений бочок
Та ще й хвостик, як гачок.
* * *
Цифру пишуть ось таку:
Коло, потім ніжку вниз.
Що за цифра? Подивись!
Зайченя відповідає:
«Я дев’ятку добре знаю!»
Вірші про цифру 10
Ну а десять, ну а десять
Так писати доведеться:
Стовпчик, нулик доєднати –
Ось і все, що треба знати!
* * *
А маленька одиничка
Цифра зовсім
Невеличка.
Та лиш нулик
Підставляєш,
Число десять
Зразу маєш.
Вірші про цифру 0
Нуль без інших цифр – нічого,
Дірка з бублика смачного.
Пам’ятать потрібно:
Він на «О» подібний.
* * *
В дитсадку спитали діти:
«Нуль – це як? Навіщо він?»
Аби цифру зрозуміти,
Я вам дещо розповім:
«Нуль – коли цукерки зїли,
Птаство в вирій відлетіло.
В зоопарку нуль ведмедів?
Сторож клітки не догледів».
* * *
Він, як бублик, як калачик,
Як обручик чи як м’ячик,
Круглий сам. Ще в давнину
Цифру цю назвали нуль.
* * *
Нулик — це число найменше,
Деколи й саме живе.
Як пристане до сусіда —
Має значення нове.
От стояла одиниця,
Біля неї нулик став,
І вже може він гордиться,
Буть найменшим перестав.
Так «один» з «нулем»-сусідом
Число «десять» разом склав.
***
Давай назви його м ячем!
А хочеш бублиом назвем.
То як його не називай –
Це цифра нуль – ти так і знай.
