Володимир Винниченко “Віють вітри, віють буйні” аналіз оповідання допоможе визначити, яка тема, ідея, проблематика, головні герої, образи-символи, композиція.
“Віють вітри, віють буйні” аналіз (паспорт)
Автор – Володимир Винниченко
Рік написання – 1902
Рід літератури – епос
Жанр – оповідання
Тема: найсильніший страх може змусити людину переглянути своє ставлення до інших.
Ідея: утвердження таланту, краси й любові як загальнолюдських цінностей, що й страх можуть розвіяти.
Це оповідання показує, що в моменти слабкості і страху людина здатна знайти в собі людяність і співчуття, навіть до того, кого раніше зневажала.
Головна думка оповідання полягає в тому, що влада і контроль не завжди приносять задоволення, а справжню силу можна знайти в людяності, розумінні і співчутті до інших.
Головні герої
- Гринь – головний герой оповідання, шестирічний хлопчик, який у своїй уяві є “царем і богом” у своїй родині. Але страх перед темрявою змушує його шукати допомоги у тієї, кого він раніше принижував. В оповіданні Винниченко майстерно показує психологічну еволюцію Гриня, який від відчуття влади і зверхності переходить до розуміння своєї залежності від інших, особливо від тієї, кого він раніше зневажав. Автор показує, як страх може змінити людину, змусити її переосмислити своє ставлення до інших і навіть навчити її співчуттю.
- Санька – дев’ятирічна дівчинка-наймичка, яку Гринь називає Рябухою (бо вона була ряба). “вона — наймичка, Рябуха, попихач.” Спочатку дівчинка користується своєю перевагою, щоб покарати Гриня за зловтішання, за кпини, за зверхнє ставлення, але врешті-решт проявляє співчуття, розповідаючи йому казку, яка відображає її власне життя.
Сюжет
У невеликій сільській хаті панує таємнича атмосфера. Маленький хлопчик Гринь, який зазвичай відчуває себе владикою свого світу, цього разу почувається безпорадним і наляканим. Він лежить на печі, спостерігаючи за тінями, що кидає лампадка, і відчуває, що в його світі з’явилося щось незрозуміле й сильніше за нього. Він боїться темноти.
Гринь намагається знайти підтримку у Саньки, наймички, яка змушена виконувати його накази (особливо, коли мама була поруч), але сьогодні вона не піддається на його маніпуляції. Хлопчик просить її залишитися з ним, боїться залишатися наодинці з таємничою силою, яка, як йому здається, панує в хаті. Санька спочатку опирається, адже вона знає, що хлопчик завжди користується своїм становищем і зневажає її, називає Рябухою. А вчора Гринь “засадив виделку в бік Саньці” за те, що вона нешвидко подала тарілку.
Однак Гринь, відчуваючи страх, готовий на все, навіть пообіцяти і цукерки, і горіхи, і навіть чотири новенькі копійки (які йому лишили батьки коли йшли на весілля), аби тільки Санька залишилася з ним.
Зрештою, Гринь віддає дві цукерки та копійку Саньці, і вона погоджується залишитися з ним. Гринь розуміє, що, віддавши свої скарби, він втрачає свою владу над нею, але страх бути на самоті сильніший за бажання зберегти свої речі. Хлопчик просить розповісти йому казку, але дівчинка жартує над ним. Та коли він починає плакати дівчинка все ж розповідає йому казку про гарну дівчинку, яка через відьму втратила красу і залишилася одна без підтримки. Хлопчик розуміє, що ця казка схожа на її житті. Він гладить її по щоці й розуміє, що вона плаче. Гринь вмовляє її більше не розповідати цю казку, каже, що він завжди її любитиме і просить заспівати пісню. Дівчинка співає “Віють вітри, віють буйні”, і вони удвох засинають на одній подушці.
Аналіз твору надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua. Копіювання заборонено!
Оповідання “Віють вітри, віють буйні…” — це психологічний твір, що досліджує дитячі страхи, боротьбу за владу, і здатність до співчуття. Винниченко піднімає важливі питання про взаємини між людьми, про життя в різних матеріальних умовах, і показує, як навіть маленькі діти можуть навчитися розуміти і поважати один одного через спільні випробування.
