Аналіз поезії «Водограй» допоможе скласти літературний паспорт, визначивши яка тема, ідея, жанр, художні засоби твору.
Володимир Івасюк «Водограй» аналіз (паспорт)
Автор: Володимир Івасюк.
Рік написання: 1970 р.
Жанр: пісенна лірика.
Тема твору: зображення сили й краси водограю, його замилування й ігри з ним.
Ідея: восхваління природної стихії води, її сили й краси, яка є джерелом молодості й енергії.
Основна думка: вода – життєдайна сила, яка приваблює до себе своєю красою. Вона стрімка й непередбачувана, може дарувати, а може забирати. Водночас – це джерело молодечої енергії та чистоти душі. Нестримність та непередбачуваність водної стихії заворожують.
Римування: суміжне.
“Водограй” художні засоби:
- Епітети: бистра вода, світ широкий, в чисту воду, Танок свій жвавий, За красну пісню, кожна весна, осінь ясна, радісний сміх, сіру скелю, вода іскриста, зоряне намисто, дівчино мила.
- Метафори: Тече вода, тече бистра, а куди – не знає; хай він нам зіграє (водограй); Струни дає тобі кожна весна, / Дзвінкість дарує їм осінь ясна; А ми зіграєм на струнах отих, / Хай розіллють вони радісний сміх; сіру скелю б’є вода іскриста; я зберу джерела, зроблю з них цимбали, / Щоб тобі, дівчино мила, вони красно грали.
- Звертання: Ой водо-водограй, водограю, Подивись, дівчино мила.
Пісня «Водограй» є однією з найвідоміших не тільки в репертуарі Володимира Івасюка, а й в усьому світі. Вона наповнена молодечою енергією та силою. Звертання до водограю, стихії води грайливі та жартівливі, що відображає молодечий запал, це особливо помітно у приспіві та другому куплеті. Перший куплет є вступом і просто описує водну стихію, її силу, красу та непередбачуваність. Приспів сповнений радості й забавлянь, а другий куплет присвячено «милій дівчині», для якої варто зробити намисто з краплин.
«Водограй» Володимир Івасюк
Тече вода, тече бистра, а куди – не знає,
Поміж гори в світ широкий тече, не вертає.
Ми зайдемо в чисту воду біля водограю
І попросим його щиро – хай він нам зіграє.
Приспів:
Ой водо-водограй, грай для нас, грай.
Танок свій жвавий, ти, не зупиняй.
За красну пісню на всі голоси
Що хочеш, водограю, попроси.
Струни дає тобі кожна весна,
Дзвінкість дарує їм осінь ясна.
А ми зіграєм на струнах отих,
Хай розіллють вони радісний сміх.
Подивись, як сіру скелю б’є вода іскриста,
Ти зроби мені з тих крапель зоряне намисто.
Краще я зберу джерела, зроблю з них цимбали,
Щоб тобі, дівчино мила, вони красно грали.
Приспів.
Автор аналізу: cup_of_flowers
