Володимир Свідзинський біографія скорочено розповість про життя та творчість українського поета і перекладача, представника доби «Розстріляного відродження». Коротка біографія може бути доповнена хронологічною таблицею.
Володимир Свідзинський біографія скорочено
Володимир Юхимович Свідзинський народився він 26 вересня (8 жовтня за новим стилем) 1885 року в селі Маянів на Вінниччині в родині священника. Володимир був другою дитиною серед шістьох дітей. Відомо, що предки поета з покоління в покоління були священиками.
У 1899 році він закінчив Тиврівське духовне училище, потім навчався в Подільській духовній семінарії, але не закінчив її. Пізніше (1906–1913) вчився в Києві на економічному відділі комерційних курсів, але державних іспитів не складав і тому диплома про вищу освіту не здобув.
У студентські роки захопився літературою. Перший вірш Свідзінського «Давно, давно тебе я жду…» надрукували в журналі «Українська хата» у 1912 році.
Свідзинський багато працював із архівами та досліджував життя Поділля. У 1913 році він об’їздив багато сіл, щоб зібрати матеріали про ткацький промисел; його нарис увійшов до книги про кустарні промисли Поділля.
У 1915–1916 працював у Житомирі в контрольній палаті, а згодом був мобілізований до армії, служив при штабі 7-ї армії на Галичині й Поділлі.
У 1918 році звільнився зі служби і переїхав до Кам’янця-Подільського, де працював редактором, був вільним слухачем університету, спілкувався з відомими науковцями й письменниками. У цей час опублікував свої статті, поезії, переклади. До 1925 року активно поєднував архівну, наукову та літературну діяльність.
У Кам’янці-Подільському Свідзінський одружився з народною вчителькою Зінаїдою Йосипівною Сулковською (померла 12 липня 1933). Згодом у них народилася дочка Мирослава.
У жовтні 1925 року Володимир Свідзинський переїхав до Харкова, де працював у журналі «Червоний шлях», пізніше — у газеті «Червона армія» та інших видавництвах. Тут вийшла його збірка «Вересень» (1927), а остання прижиттєва книга — «Поезії» (1940). Він багато перекладав, зокрема «Слово о полку Ігоревім» і твори Арістофана.
У Харкові сім’я Свідзинського розпалася: дружина з дочкою переїхала до сестри у Вінницю.
Після 1927 року вірші Свідзінського не друкували. Основна частина його доробку — лірика, балади, віршовані казки — залишалась у рукописах.
1936 року —Свідзинський став членом Спілки письменників СРСР.
Життя поета закінчилося трагічно. 27 вересня 1941 року, коли до Харкова наближалися німецькі війська, радянська влада (НКВД) заарештувала Свідзінського разом з іншими представниками української інтелігенції за звинуваченням в антирадянській агітації. 18 жовтня 1941 року його вбили: арештантів замкнули в будівлі, яку підпалили.
Тоді у полум’ї згоріли й рукописи його ненадрукованих творів. Винятком став великий рукопис збірки недрукованих поезій «Медобір», яку вдалося поетові О. Веретенченкові вивезти за кордон.
Творчість
Літературна спадщина Сідзинського відносно невелика. Як поет він заявив про себе в журналі «Українська хата» (1912). Значно пізніше побачила світ його перша книжка «Ліричні поезії» (1922). У наступний період творчості Свідзинського вийшли дві ного книжки — «Вересень» (1927) та «Поезії» (1940). Багато сил Свідзинський віддав перекладацькій діяльності.
Свідзінський також багато перекладав з літератур народів СРСР, з французької, іспанської, польської мов. Серед перекладів «Слово о полку Ігоревім» (1938), комедії Арістофана «Хмари», «Оси», «Жаби» (видано 1939).
Володимир Свідзинський цікаві факти
1. Він був другою дитиною в сім’ї священника, мав сестру та чотирьох братів.
2. Перший вірш поета був опублікований 1912 року в журналі *«Українська хата»*.
3. Не отримав диплома — хоча закінчив навчання у Київському комерційному інституті, державних іспитів так і не склав.
4. У 1913 році об’їхав понад тисячу господарств Поділля, вивчаючи ткацький промисел.
5. Ретельно досліджував стародруки, рукописні книги та метрики Поділля, фіксуючи сотні унікальних пам’яток.
6. Перша збірка «Ліричні поезії» (1922), яка вважалася втраченою, але один примірник знайшли лише в 1990-х.
7. Збірка «Вересень» (1927) дістала різко негативні рецензії, через що поет на довгий час перестав друкуватися.
8. Попри все він писав навіть тоді, коли його твори не друкували. Зізнавався: «Не писати я не міг!».
9. Переклав «Слово о полку Ігоревім», а також комедії Арістофана («Хмари», «Оси», «Жаби»).
10. Дружив з відомими літераторами — у Кам’янці-Подільському він спілкувався з Іваном Огієнком, Михайлом Драй-Хмарою, Юрієм Липою.
11. Безпартійність — принципово не вступав до партії, що робило його ще більш вразливим у радянські часи.
12. У 1941 році його спалили живцем разом з іншими в’язнями НКВД.
13. Більшість його творів згоріли під час страти в 1941 році. Лише частину збірки «Медобір» вдалося врятувати.
14. Лише у другій половині ХХ століття його творчість почали активно видавати й досліджувати; у 2000 році засновано літературну премію імені Володимира Свідзінського.
«Прозорий січень небо розтворив» слухати аудіо
Повідомлення про Володимира Свідзинського Ви можете доповнити цікавими фактами про Свідзинського.
