Володимир Великий хронологія життя викладена в цій статті.
Володимир Святославович – давньоруський князь, хреститель Київської Русі. 980-1015 pp. — князювання Володимира Великого.
Володимир Великий хронологічна таблиця
Народився приблизно 958 року, оскільки близько 978—979 р. вже мав дружину Олаву. Наймолодший син Великого князя Київського Святослава і ключниці при Ольжиному дворі Малуші.
970 р. був посаджений батьком у Новгороді, де, можливо, від його імені керував брат його матері Добриня. Останньому вдалося швидко порозумітись із місцевою знаттю.
977 р., після початку усобиці між синами Святослава і загибелі в бою з Ярополком Олега, Володимир та Добриня втекли з Новгорода до Швеції чи до Норвегії; там молодого княжича одружили та надали йому загін вікінгів.
Близько 980 р. Володимир і Добриня зайняли Новгород і розпочали війну проти союзника Ярополка полоцького князя Рогволода, який відмовився видати свою доньку Рогнеду за Володимира. Узимку 980 р. дядько й небіж взяли Полоцьк, знищили сім’ю Рогволода, а Рогнеду Володимир узяв силою і змусив стати його дружиною. Враховуючи ці обставини, Полоцьк виокремили в уділ нащадкам сина Володимира та Рогнеди — Ізяслава. Після прийняття християнства Рогнеда, ймовірно, стала черницею під ім’ям Анастасія і померла близько 1000 р.
Улітку 980 р. Володимир іде на Київ, облягає Ярополка в фортеці Родня і змушує до переговорів, але несподівано Ярополка вбивають двоє варягів з дружини Володимира. Князь намагається створити так знаний пантеон Володимира, відібравши до нього частину язичницьких богів (історики навіть говорять про політику «язичницької реакції»). Закріпившись у Києві, де спочатку його сприймали як чужого, 981 р. приєднує Турово-Пінську землю та частину території племен білих хорватів (Червенські міста). Можливо, з цим пов’язані шлюби князя з Малфрідою (ймовірно, представницею скандинавської династії з Турова) та Аделею (чеського чи моравського походження).
981—983 рр. — успішні походи проти в’ятичів та литовського племені ятвягів, обкладення підкорених даниною.
984 р. — аналогічний похід на радимичів.
985 р. — війна з волзькими булгарами. Компромісний мир і шлюб (ймовірно, діти від цього шлюбу Борис та Гліб). Хозарські міста, що відбудувалися після походів Святослава, знову обкладаються даниною.
Близько 987—989 рр. — похід на Корсунь (Херсонес), за версією «Повісті минулих літ» — тривала облога міста, котре згодом капітулювало. Мета походу – незрозуміла (окупація Тамані і створення Тмутараклнського князівства, «силовий підхід» до питання про хрещення). Результат — мир Русі та Візантії, шлюб Володимира та принцеси Анни і допомога руських дружин імператору Василю ІІ проти бунтівника Варди Фоки. Місце хрещення князя — ймовірно, Херсонес.
988 – примусове хрещення киян р. (історики частіше говорять про 989 р,), хрещення інших міст проходило не так гладко (відомо, що повстання в Новгороді придушив Добриня). Створив кілька церковних єпархій.
991—993 рр. завершення завоювання земель на Середньому Дністрі та 11 руті, нова війна з польськими князями.
994—997 рр. нові походи проти Волзької Булгарії. Протягом усього князювання вів боротьбу з печенігами. Організатор масштабних фортифікаційних робіт у районі Змієвих валів у Подніпров’ї (тут було оновлено та побудовано низку городищ, сотні кілометрів ровів та валів) для захисту від кочовиків. До зовнішньополітичних досягнень належать мирні угоди (часто підкріплені шлюбами самого князя, його синів і доньок) з Польщею, Чехією, Угорщиною, Візантією, Священною Римською імперією (ймовірно, після смерті Анни 1011 р. Володимир одружився з онукою імператора Генріха II).
1006 (або 1007) р. приймав у Києві німецького місіонера Бруно з Кверфурта, котрий намагався охрестити печенігів. У сфері внутрішньої політики першим із князів Русі почав карбувати власну монету златники та срібляники (з міркувань престижу), розбудовував міста Русі (зводив нові укріплення у Києві, заснував Переяслав, Володимир на Волині, Володимир на Клязьмі та іп.), будував кам’яні храми (Десятинна церква, початок будівництва Софії Київської). За Володимира було створено перший церковний статут Русі та започатковано навчання дітей бояр, дружинників та міщан «грецьким книгам». Мав титул «каган», що може свідчити про певні імперські амбіції. Наприкінці життя, за літописом, намагався передати владу сину Борису, що викликало бунт Святополка та Ярослава.
Помер 15 липня 1015 року у приміській резиденції у Берестові, готуючись до походу проти Ярослава.
