Віктор Гюго хронологічна таблиця життя та творчості допоможе виділити головні дати з його біографії.
Віктор Гюго хронологічна таблиця
26 лютого 1802 – народився на сході Франції у Безансоні. Батько майбутнього письменника служив у наполеонівській армії, а мати була роялісткою. Він був молодшим із трьох братів.
1814 – 1818 – Гюго навчався в Ліцеї Людовіка Великого. В 14 років уже всерйоз займався літературною діяльністю.
1822 – Гюго одружився з Адель Фуше, з якою згодом мав п’ятьох дітей. Була опублікована перша збірка молодого поета «Оди й різні вірші».
1823 – побачив світ роман «Ган Ісландець». Однак він не був особливо популярним.
1827 – Віктор Гюго опублікував п’єсу «Кромвель».
1829 – опбліковано повість «Останній день засудженого на смерть» та поетичний збірник «Східні мотиви», які принесли Гюго славу.
1831 – найбільш успішний роман «Собор паризької Богоматері»
1831 – опубліковані збірники ліричних віршів: «Осіннє листя» (1831), «Пісні сутінок» (1835), «Внутрішні голоси» (1837), «Промені і тіні» (1840).
1841 – став членом французької академії.
1851 – Після державного перевороту 2 грудня письменник покинув Францію, де за його голову було проголошено винагороду у 25 тис. франків. Спочатку він оселився у Бельгії, потім на островах Великобританії. На Батьківщині він не був 20 років.
1853 – «Відплата» – вершина політичної лірики Гюґо, блискуча віршована сатира з нищівною критикою Наполеона III і всіх його поплічників.
1862 – роман “Знедолені”
1866 – «Трудівники моря».
1869 – роман «Людина, яка сміється»
4 вересня 1870 – в день проголошення Франції республікою, Гюго повернувся до Франції, де його зустрічали як національного героя. Для Франції це суворий час франко-прусської війни. Гюго бере активну участь у патріотичному опорі народу прусським загарбникам.
22 травня 1885 – Віктор Гюго помер через пневмонію. На його похороні було понад мільйон людей.
