“Все літо в один день” характеристика героїв, Марго та її однокласників допоможе розкрити їх образи та риси характеру.
Бредбері “Все літо в один день” характеристика героїв
В оповіданні Рея Бредбері “Все літо в один день” головні герої -це дев’ятирічні діти, які навчаються в школі на Венері, зокрема Марго та її однокласники.
Характеристика Марго
Марго – дівчинка, яка ходить у школу на пленеті Венера, де постійно йде дощ. Вона прилетіла на Венеру за п’ять років до описаних подій, до цього жила в Огайо. Вона є чужинкою серед своїх однокласників, бо пам’ятає сонце і часто про нього розповідає.Вона сумує за життям за Землі та за сонцем. Інші однокласники вважають її зазнайкою, не люблять і цураються її.
Марго написала найкращий вірш про сонце, що свідчить про її чутливість та креативність. А у той же час вона слабка і тендітна, що робить її вразливою серед інших дітей.
Риси характеру Марго: слабка, самотня, замкнена, сумна, чутлива, поетична, вразлива. Марго виділяється серед дітей своєю тихою і задумливою вдачею.
Однокласники Марго
Вільям – хлопчик з класу Марго. Він не любив дівчинку та заздрив їй, адже вона пам’ятала, як виглядає справжнє сонце. Саме він запропонував зачинити Марго у комірчині.
Однокласники Марго – заздрісні та жорстокі. Це діти, які виросли на Венері. Вони заздрять Марго через її спогади про сонце і недовіряють її словам. Діти сміються над нею і замикають в комірчині, позбавляючи можливості побачити сонячне світло. Після того, як вони побачили сонце і зрозуміли, що позбавили Марго цієї радості, вони відчувають сором і провину. Їхні обличчя стали блідими і серйозними, вони стараються не дивитися один одному в очі.
Риси характеру однокласників Марго: заздрісні та жорстокі, недовірливі, безвідповідальні.
Цитатна характеристика Марго
“Мабуть, сонце подібне на квітку і цвіте годинку влітку. Ці рядки належали Марго…”
“Вона була такою кволою!.. Здавалося, наче багато років тому дівчинку загубили під час зливи, що вимила блакить з її очей, рожевий квіт з уст, золото з волосся. Марго була схожа на бліду фотографію, яка припала пилом у старому альбомі”
“адже дівчинка не бігала з іншими тунелями підземного міста. Коли дітлахи грали у квача і ловець торкався її, Марго залишалася на місці, дивлячись йому услід. Якщо учні всі разом співали про ігри та радісне життя, дівчинка ледь ворушила губами. Тільки тоді, коли лунали пісні про тепле літо, лився її лагідний голос, а очі блукали за спітнілим вікном. І, звісно, мало не гріхом було те, що Марго, на відміну від решти, покинула рідну планету всього лише п’ять років тому і прекрасно пам’ятала гаряче сонце та блакитне небо над Огайо”,
“Такими були менш чи більш вагомі причини ненависті дітей до цього блідого, ніби засніженого обличчя, цих мовчання, тендітних рук і ніг, та, що найгірше, — ймовірної втечі з сіверкого світу”.
