«Все, все покинуть, до тебе полинуть…» Лесі Українки аналіз допоможе визначити, яка тема, ідея, жанр, художні засоби твору та підготувати літературний паспорт.
“Все, все покинуть до тебе полинуть” аналіз вірша (паспорт)
Автор – Леся Українка
Рік написання: 1900
Історія написання: Поза збірками; написана 16 листопада 1900р.,уперше опублікована у виданні «Л.Українка. Неопубліковані твори».
Рід рітератури – лірика
Жанр – інтимна лірика
Тема “Все, все покинуть до тебе полинуть”: Хвилювання за долю коханого, прагнення допомогти подолати хворобу.
Ідея “Все, все покинуть до тебе полинуть” – показати красу почуттів кохання, готовність закоханих пройти крізь будь-які труднощі.
Художні засоби “Все, все покинуть до тебе полинуть”:
- епітети – “струна якась тремтяча, любая розмова, важкі, ворожії сновиддя”
- метафори – серце каже, поцілунок на устах озветься, безодні мрій таємні, душу опановують примари, голос твій бринить, співа з журбою, сон мені склепить помалу вії
- порівняння – тремтить-бринить, немов сльоза гаряча
Сюжет: Лірична героїня прагне покинути усе та бути поруч із коханим,що захворів,разом побороти його хворобу-мару.
Система образів: Лірична героїня – сильна духом особистість,що прагне стати опорою для близької людини,милосердна та ніжна.
Образи-символи – «Зламаний квіте» – коханий ліричної героїні, її «згублений світе»; «мара» – хвороба.
Вірш “Все, все покинуть до тебе полинуть” виявляє готовність ліричної героїні не просто розділити життєвий фатум коханого, а її прагнення викликати на двобій „злую мару, що тебе забирає”, відчайдушний порив – „взять тебе в бою чи вмерти з тобою”.
Психологічну характеристику ліричної героїні доповнюють інтимно-дружні, образні звертання до постаті коханого, наділені сумовитими епітетами „мій зламаний квіте”, „мій згублений світе”. Ідея невмирущості справжнього кохання звучить в останньому рядку твору: „З нами хай щастя і горе вмирає”.
Цей вірш має автобіографічний характер, хоча думки й почуття, у ньому виражені, близькі багатьом закоханим. Поетеса переживала глибокі почуття до студента, однодумця Сергія Мержинського, який тяжко захворів (тому «зламаний цвіт»). Вона готова була розділити з ним свою долю, прагнула допомогти, сама наражаючись на велику небезпеку.
