“Євшан-зілля” головні герої

“Євшан-зілля” головні герої та їх характеристика допоможе розкрити образи персонажів Миколи Вороного та визначити їх риси характеру.

“Євшан-зілля” головні герої

• син хана, який жив на чужині дуже давно. Потрапив в полон він ще хлопчиком, проте жив у розкоші. Це стало причиною того, що він забув Батьківщину. Проте запах трави, що росла у рідних краях, змогла викликати в нього спогади та повернула додому.
• люблячий батько-хан. Багатий правитель серед половецького народу. Він не може забути рідного сина, який є сенсом його життя. Життя без сина не мало для батька сенсу: «світ увесь йому здається без краси і без принади». Тому хан робить все, щоб рідна дитина повернулась додому та жила щасливо на Батьківщині. Батько страждав без сина, життя для нього втратило сенс. А зрадженим він вважав себе тому, що син не повертався до нього, забув рідний степ, чужі звичаї став вважати за свої.
• Половецький гудець. Виступає як узагалнюючий образ мудреців та пророків. Він патріот своєї землі, який сміливо відправився у чужі землі на пошуки ханського сина.

Також у поемі яскраво виступає образ автора, який пережи­ває за долю України, шукає в історичних документах приклади, які б дали по­штовх для відновлення волелюбного патріотичного духу українського народу.

“Євшан-зілля” характеристика головного героя

Син хана потрапив у полон у дитинстві. Але на чужині він жив у розкошах, багатстві, його ніхто не
ображав, і це йому подобалось, він забув своїх рідних. Під впливом доброго до нього ставлення та із часом він «край чужий, чужі звичаї» став «за рідні уважати».

Слова, спів посланця від батька його не вразили, залишили байдужим. І лише чарівне євшан-зілля розбудило пам’ять, він пригадав рідну землю, як кажуть, ніби почув голос її, пробудилась пам’ять серця, пригадав батька, степи, байраки…

У душі юнака прокинулося приспане прагнення до волі, любов до рідного краю, свого народу.

Цитатна характеристика ханського сина

«і жилось тому хлоп’яті і безпечно, і вигідно».

«Рідний степ він забувати, Край чужий, чужі звичаї Як за рідні уважати.» – на чужині хлопець забув рідну домівку, не знав пісень свого краю, забув колискові мптери.

«Але спів цей ніжний, любий, Ані перший, сильний, дужий, Не вразив юнацьке серце, Він сидить німий, байдужий».

«воля, воленька кохана! Рідні шатра, рідні люди…» – прагненням хлопця до свободи.

«Краще в ріднім краї милім полягти кістьми, сконати, ніж в землі чужій, ворожій в славі й шані пробувати!» – хлопець вирішує повернутися до рідного краю.

Аудіокнига «Євшан-зілля» (слухати повністю)