“Я виросла у Київській Венеції” Ліна Костенко
Я виросла у Київській Венеції.
Цвіли у нас під вікнами акації.
А повінь прибувала по інерції
і заливала всі комунікації.
Гойдалися причали і привози.
Світилися кіоски, мов кіотики.
А повінь заливала верболози
по саме небо і по самі котики.
О, як було нам весело, як весело!
Жили ми на горищах і терасах.
Усе махало крилами і веслами,
і кози скубли сіно на баркасах.
І на човнах, залитими кварталами,
коли ми поверталися зі школи,
дзвеніли сміхом, сонцем і гітарами
балкончиків причалені гондоли.
І слухав місяць золотистим вухом
страшні легенди про князів і ханів.
І пропливав старий рибалка Трухан.
Труханів острів… острів Тугорханів…
А потім бомби влучили у спокій.
Чорніли крокв обвуглені трапеції.
А потім повінь позмивала попіл
моєї дерев’яної Венеції.
“Я виросла у Київській Венеції” аналіз
Автор – Ліна Костенко
Жанр – ліричний вірш
Вид лірики – пейзажна
Тема – зображення краси рідного міста
Поезія сповнена ліризму, дитячого та юнацького захоплення, емоцій. З-під пера народжується виразний звуко-зоровий образ міста дитинства:
Я виросла у Київській Венеції.
Цвіли у нас під вікнами акації.
А повінь прибувала по інерції
і заливала всі комунікації.
Поетеса показує, що в місті гармонійно поєднана природа та досягнення людей – комунікації, кіоски, квартали, асфальт.
Художні засоби
- епітети – золотистим вухом, страшні легенди, старий рибалка, обвуглені трапеції, дерев’яної Венеції.
- порівняння: світилися кіоски, мов кіотики;
- метафори: бомби влучили у спокій, слухав місяць золотистим вухом.
- окличні речення: О, як було нам весело, як весело!
Доповнити аналіз твору “Я виросла у Київській Венеції” Ліни Костенко ви можете через форму коментарів.
