Євген Гуцало “Чарівники” аналіз вірша
Автор – Євген Гуцало
Тема: зображення магічного перетворення природи.
Ідея: зацікавленість красою змін у природі.
Основна думка: чарівники роблять природу красивішою.
Жанр: пейзажна лірика.
Художні засоби “Чарівники”:
- Персоніфікація: ніч зачарувала звіра, птицю; ранок – все відчарував; ранок… трудиться звик, до праці всіх розбудить; два оці чарівники … живуть
- Повтори – Зірка ходить, срібло ллється
- епітети – сині квіти, баский вітер, вишнева гілка, срібні руки, чисте срібло, срібна Україна
- метафори: зірка сходить, зірка йде по воду
У творі переважають кольори ночі: чорний, сірий, коричневий, адже ніч триває довше, ніж ранок.
Ранок переданий синім кольором квітів, білим – цвіту, кольоровим – метеликів та бджіл, зеленим – рослин.
Кількість строф – три. Перша строфа — це опис ночі-чарівниці, друга — опис ранку; у третій строфі вони протиставляються; остання строфа, що складається усього з двох рядків, об’єднує поняття день і ніч, вони нерозривні, не можуть існувати одне без одного, так було і буде завжди.
Віршовий розмір – тристопний хорей
Римування – суміжне
Зорові образи: ніч, птиця, поле, тополя, метелик, бджілка, квіти, птиці, звірі, люди…
Є. Гуцало у вірші «Чарівники» протиставляє, а потім поєднує ніч і ранок.
Євген Гуцало “Чарівники”
Ніч — велика чарівниця!
Зчарувала звіра, птицю,
зчарувала всіх людей —
не побачиш їх ніде.
Не побачиш вітра в полі,
ні тополю на роздоллі,
ні метелика, ні бджілку,
ні в цвіту вишневу гілку…
Ранок — все відчарував:
сині квіти поміж трав,
і метелика, і бджілку,
і в цвіту вишневу гілку,
і баского вітра в полі,
і тополю на роздоллі,
всіх людей,
і звіра,
й птицю!..
Ніч — велика чарівниця,
та ще більший чарівник
ранок — щирий трудівник,
що і сам трудитись звик,
що до праці всіх розбудить,
хай то птиці, звірі, люди…
Два оці чарівники
в світі цім живуть віки.
