Олесь Ільченко “Загадкові світи старої обсерваторії” читати скорочено варто, щоб дізнатися про подорожі між світами героїв.
“Загадкові світи старої обсерваторії” скорочено
ПРИГОДИ У ҐЕЙМЛЕНДІ
Одного дня Оленка й Влад знову завітали до старої обсерваторії, де знаходилося чарівне Крісло Переміщення. Завдяки цьому пристрою діти вже мандрували у шість різних паралельних світів. Кожна подорож була сповнена пригод, небезпек і відкриттів, але діти завжди поверталися додому завдяки своїй кмітливості, сміливості й допомозі професора Філа.
Професор Філ мав маленького динозавра, якого діти колись привезли з однієї мандрівки. Він працював над удосконаленням пристрою, аби зробити переміщення точним. Щоб прискорити роботу, він запросив мексиканського науковця Міґеля — знавця ворп-двигунів, що можуть викривляти простір і відкривати шлях до інших світів. Разом з Філом Міґель розробив вдосконалений ворп-двигун, здатний забезпечити точні й безпечні переміщення між світами.
Після знайомства з ученими діти попросили дозволу здійснити нову мандрівку — до світу, де можна гратися й відпочити. Філ запропонував відправитися Ґеймленд — світ ігор, що належав до світу Комп’ютертс. Міґель налаштував Ручку Переміщення, і діти вирушили в подорож.
У Ґеймленді Оленка й Влад опинилися серед безлічі ляльок, м’ячів, машинок, конструкторів. Це місце нагадувало величезний магазин іграшок. Раптом Влад знайшов темний прохід, який вивів їх у степ. Діти вступають у цей світ і несподівано зустрічають загін справжніх козаків. Ті спершу не довіряють мандрівникам, але Влад доводить свою приналежність до “своїх”, прочитавши молитву “Отче наш”.
Козаки запрошують дітей до своєї фортеці. Козак Петро розповідає дітям про історичну важливість цього укріплення, яке захищає край від ворогів. Незабаром стає відомо, що на фортецю готується напад. Козаки, разом із дітьми, готуються до оборони. Вночі всі засинають, а зранку на фортецю нападають басурмани.
Козаки стримують наступ, стріляють із луків і мушкетів. Влад і Оленка активно допомагають — подають стріли, перев’язують поранених. У вирішальний момент козаки запускають саморобну порохову ракету, яка вражає ватажка ворогів. Це лякає нападників, і ті тікають. Проте раптово все навколо завмирає: козаки, полум’я, навіть вітер. Діти розуміють, що перебувають ніби всередині гри, яка припинилася. Вони згадують, що потрапили сюди через темну кімнату в магазині іграшок.
У козацькій канцелярії діти бачать напис “GAME OVER”, що підтверджує — пригода завершена. Вони повертаються до “магазину”, де все починалося. Влад бере вічний ліхтарик для професора і разом із Оленкою вирушає далі — у напрямку планетарію, щоб повернутися додому.
МАНДРІВКА ПІД ДУЛОМ ПІСТОЛЕТА
Після повернення з подорожі Влад і Оленка опинилися знову в обсерваторії, де їх чекав професор Філ. Діти передали йому ліхтарик із Ґеймленду, і дуже зрадів йому, адже давно про нього мріяв. Раптом до приміщення увірвався незнайомець із пістолетом. Він наказав дітям негайно відправити його в інший світ, було очевидно, що його переслідує поліція. Незважаючи на спротив професора, чоловік змусив Влада активувати пристрій переміщення.
Влад, Оля і небезпечний незнайомець опинилися у безкраїй, сіро-безжиттєвій пустелі. Чоловік, грубий і агресивний, гнав дітей вперед, не зважаючи на втому та спрагу. Дорога здавалася безкінечною, та й орієнтирів ніяких не було.
Раптом діти побачили напівпрозору істоту — схожу на тінь людини. Вона заговорила з ними і пояснила, що їхній світ — це місце вічного спокою, але якщо вони бажають, можуть вирушити за обрій подій — туди, де все змінюється. Для цього потрібно віддати шану Великому, що створив їхній незмінний світ.
Незнайомець, бажаючи вирватися будь-якою ціною, погодився поклонитися будь-кому, аби тільки знайти місто з їжею і водою.
Герої опиняються перед великою тріщиною в землі, яку загадкова істота відкриває, запрошуючи їх у підземелля. Вони потрапляють у велетенську залу з безліччю колон і тьмяним жовтим світлом. Між колонами з’являється дивна постать — підземний господар, потворна істота з тілом, схожим на тісто та червоним ротом. Він каже, що кулі його не беруть, і запрошує гостей пройти лабіринт, обіцяючи свободу тим, хто зможе знайти вихід.
Мандрівники заходять у лабіринт, де кожен крок видає дивні звуки, що змінюються на півтону. Вони довго блукають у монотонних переходах, де чути стогони й гуркіт. Розлючений і зневірений бандит вимагає від дітей знайти вихід і бʼє ногою стіну, яка від удару розсипається і він провалюється в безодню.
Діти залишаються самі й помічають, що в одному з коридорів звуки стають вищими, а сам коридор веде вгору. Врешті вони знаходять вихід на поверхню. Вони опиняються серед гірських вершин. Стоячи на вузькому карнизі над прірвою, діти бачать щось блискуче внизу, будівлю схожу обсерваторію. Раптово карниз обвалюється, і друзі падають вниз…
Їх врятував професор Філ — виявилося, що діти зависли під куполом обсерваторії. Філ подав драбину, і діти спустилися. Вони були дуже схвильовані. Професор пригостив їх чаєм, і вони розповіли йому все, що пережили.
Професор пояснив, що все сталося через “щілину в просторочасі”, яка могла виникнути поруч із чорною дірою. Через неї діти потрапили в інший світ і якимось дивом повернулися назад до обсерваторії. Він підкреслив, що їм неймовірно пощастило, і пообіцяв забезпечити кращу охорону обсерваторії, щоб подібне більше не повторилось.
ДИВА КРАЇНИ ХІСТОРІЇ
Після небезпечної подорожі Оленка запропонувала дізнатися у мешканців інших світів, як вони охороняють свої обсерваторії. Професор Філ згадав про особливий світ, у якому живуть вигадані персонажі — герої античних міфів. Хоча спершу діти сумнівались, Філ пояснив, що ці істоти хоч і вигадані, але мають вплив на людство, як і математика, що теж є “уявним” світом.
Професор розповів, що вже бував у тому світі й запропонував дітям туди вирушити. Назва того світу — Хісторія, що грецькою означає «історія», «наука», «розповідь». Перед подорожжю діти поїли, а Філ перевірив Крісло Переміщення. Нарешті, Влад і Оленка вирушили в нову мандрівку, й перед ними відкрився чарівний світ з горами, луками та білими містечками на березі моря.
Влад і Оленка побачили гарну хатинку, обсаджену квітами. Перед нею сидів сивий дідусь. Це був Зевс — громовержець. Спершу діти не повірили в це, але Зевс перетворився на могутнього бога, викликав грозу й бурю, а потім знову став дідусем. Скоро з хатинки вийшла його дружина Гера, яка підтримала бажання дітей дізнатися про захист міжсвітових проходів.
Зевс згадав, що за це відповідає Геракл, але Гера нагадала, що охороною займаються Дедал і Ікар, які створили Лабіринт навколо Чарівного Ліжка Переміщення.
Зевс викликав Дедала й Ікара. Вони пояснили, що Лабіринт був спеціально збудований як складний і заплутаний захист. Дітей запросили на екскурсію туди. До лабіринту їх доставив крилатий кінь Пегас.
На вході в Лабіринт Влад і Оленка поцікавилися, чи є там Мінотавр, але Ікар запевнив, що це лише вигадка для залякування небажаних гостей. Лабіринт містив безліч ходів і секретів, які не дозволяли стороннім дістатися Великого Проходу. Діти з ліхтариком і майстри зі смолоскипами вирушили в темні підземні коридори.
Влад, Оленка та їхні провідники Дедал і Ікар швидко просувалися Лабіринтом і незабаром дійшли до залізних дверей з кнопками, на яких були літери. Ікар гордо розповів, що це їхній із батьком винахід: двері відкриваються тільки після введення правильного коду. Та Влад це не вразила, бо на Землі подібні кодові замки були на звичайних під’їздах.
Дедал і Ікар були здивовані технологічним розвитком землян. Потім Ікар увів пароль — “ЗЕВС” і двері відчинилися. Всі зайшли в залу, де мало б бути Ліжко Переміщення, але виявили лише золоте узвишшя. Жодного ліжка не було.
Дедал згадав, що винахідник Прокруст (Дамаст) забрав Ліжко на ремонт — через численні скарги на його розмір. Діти розгубилися, не знаючи, як тепер повернутися.
Тим часом Влад піднявся на узвишшя й побачив над собою тунель, схожий на космічну «червоточину» — шлях між світами. На узвишші були дві заглибини, які ідеально відповідали формі тіл Влада й Оленки. Вони вирішили спробувати лягти в них.
Щойно вони вмостилися, як їх підхопив вихор і поніс у невідомість.
КОРАБЕЛЬ ЇЇ ВЕЛИЧНОСТІ
Оленка й Влад опинилися у морі якого невідомого світу. Дітей врятували англомовні моряки з корабля «Вікторія», які називали їх леді Олена та сер Влад. Кораблем керував капітан Френсіс Лістер, а його заступником був Джозеф Ґарді. Діти здогадалися, що потрапили в майбутнє, адже капітан згадував про українські міста з новими фантастичними розвагами.
Судно пливло через Середземне море до порту Плімут (Великобританія), а звідти діти могли швидко повернутися в Україну. Проте на шляху біля Мальти корабель атакували пірати — не на вітрильниках, а з підводних човнах. Вони запускали торпеди, але «Вікторія» мала спеціальні кулі-перехоплювачі, які знищували загрозу. Після двох невдалих нападів пірати вирішили тікати, тоді капітан наказав знищити ворожі субмарини. Дві торпеди потопили підводні пітратські човни. На честь перемоги на кораблі був святковий пудинг.
Далі на мандрівників чекав сильний шторм у Атлантиці, але капітан вивів корабель із бурі. У порту Влад і Оленка подякували екіпажу й вирушили до Грінвіцької обсерваторії, бо знали, що там є пристрій, що міг повернути їх додому.
У Грінвічі діти приєдналися до групи школярів на екскурсії. Там вони побачили обсерваторію, дуже схожу на свою рідну, та професора Філа, який виявився двійником їхнього знайомого. Діти зрозуміли, що потрапили на копію Землі. Професор передав вітання своєму двійнику Філу і допоміг дітям повернутися додому.
ПРОРОЦТВО ТАТАСИ
Оленка і Влад повертаються до обсерваторії після мандрівки, де на них чекають стривожені Оленчин брат Марко, Владова сестра Леся і професор Філ, який знепритомнів від хвилювання. Поруч із ним плаче дивний хлопчик Мео — прибулець із паралельного світу. У нього зелене волосся, відсутні вуха, шкіра медового кольору, та три повіки.
Виявляється, Мео випадково перемістився до їхньої обсерваторії, а тепер дуже хоче повернутися Влад і Оленка хочуть допомогти йому. Мео згадує, що його друг обернув ручку шість і три чверті рази. Це важлива підказка, яка дозволяє здійснити зворотне переміщення. Троє мандрівників сідають у Крісло Переміщення. Простір знову огортає рожевий туман…
Коли вони прибувають у світ — Татасу, то дізнаються від мами Мео, що стародавнє пророцтво передбачало їхню появу. Місцеві жителі вважають їх правителями і хочуть зробити їх володарями Татаси. Дітей урочисто приймають, дарують “символ влади” й поселяють у палаці. За межі палацу їм виходити було суворо заборонено, бо їхнє життя тепер належало усім мешканцям.
Однак Оленці й Владу не подобається бути ув’язненими в розкоші — їм заборонено виходити з палацу, бо вони тепер «священні». Вони вирішують утекти. У забороненій частині палацу знаходять старі речі інших прибульців і медичний спирт. Влад пригадав, як бабуся лікувала його маму спиртом, і що він горить. Це дало йому ідею — наступного дня вони використають спирт, щоб влаштувати “чудо”, ввести мешканців Татаси в оману і втекти додому.
Наступного дня діти показують тубільцям “чудо” — «палаючу воду». Це вражає всіх, і діти кажуть, що можуть показати ще одне чудо, якщо їх відвезли до обсерваторії. Коли всі жителі Татаси стоять в очікування диви, то Влад і Оленка швидко сідають у крісло, запускають Ручку Переміщення і встигають утекти. Перед відльотом Оленка радить татасцям шукати керівників серед себе.
У ПОШУКАХ ЕТЕЙЇ
Оленка і Влад повернулися до обсерваторії й дізналися від Лесі, що професора Філа забрали до лікарні через проблеми із серцем. Він мав виступати на міжнародній конференції, тож його потрібно було терміново лікувати. Діти здивувалися, що в реальному світі пройшло лише 20 хвилин, хоча для них минуло набагато більше часу — у паралельних світах час плине інакше.
Вони попрощалися, й Оленка пішла додому. У парку вона відчула чийсь погляд і озирнулася. Позаду себе вона побачила таємничого чоловіка в чорному плащі — дорослого Влада, який прибув з майбутнього у вигляді віртуального образу. Це він колись відкрив дітям обсерваторію й розповів про мандрівки між світами. Дорослий Влад попередив дівчинку, що професорові загрожує смерть, і врятувати його може лише відвар з рідкісної рослини з іншого світу. Але подорож за нею — надзвичайно небезпечна, Влад може загинути. Попри попередження, Оленка твердо вирішила йти на допомогу.
Влад зізнався, що вони з Оленкою у майбутньому одружаться, а його життя тоді вдалося врятувати лише завдяки її любові. Він попрохав її бути уважною до юного Влада — якщо той поводитиметься дивно, його треба буде зупинити.
Після цього “Чорний Плащ” зник, а Оленка залишилася з тривожними думками про майбутню небезпечну місію.
Наступного дня Влад і Оленка прийшли до лікарні, де стан Філа значно погіршився. Лікар передав їм плутані слова професора про паралельний світ і якусь «етейю» — невідому рослину. Оленка здогадалася, що йдеться про ліки з іншого виміру. Завдяки нотаткам Філа та дзвінку до Міґеля діти дізналися, що рослина росте у світі під назвою Павор.
Опинившись у новому світі, Влад і Оленка побачили занедбану кам’яну споруду, схожу на обсерваторію, а довкола простягався густий фіолетово-червоний ліс. Вони вирішили йти стежкою, яка вела з пагорба. Дорогою Влад залишав позначки на деревах, щоб знайти зворотний шлях. У лісі було душно і спекотно, а білі пухирці соку з надламаних гілок нагадували мильні бульбашки. Нарешті, після довгого шляху, ліс порідшав, і попереду діти побачили велике місто.
Влад і Оленка потрапляють до незвичного інопланетного міста, повного незвичних істот — від слизьких “слимаків” до літаючих “ведмедів”.
У тіні до дітей підійшла жовта істота, схожа на медузу чи гриб. Вона телепатично заговорила з ними, назвалася Ейною і повідомила, що має етейю. У приміщенні крамниці їх зустріла інша істота — пухнастий білий скорпіон, який погодився віддати зілля в обмін на кров Влада. Хлопець, охоплений якоюсь незрозумілою радістю, добровільно віддав свою кров.
Оленка отримала пляшечку із зеленою рідиною, але несподівано Влад сказав, що хоче залишитися в цьому світі. Дівчина зрозуміла, що його намагаються втримати штучно, і силоміць витягла друга з крамниці. Ейна й скорпіон вийшли слідом — не хотіли відпускати хлопця. Влад же лише сміявся, як навіжений.
У цей момент поруч з крамницею приземлився крилатий ведмідь, який просив “заправки”. Йому дали краплю крові і той радо розправив крила. Оленка розуміла, що має діяти, тому запропонувала ведмедю крові, якщо він перенесе їх до обсерваторії. Вона швидко заштовхала Влада на спину ведмедя, й вони полетіли.
Влад почав приходити до тями в польоті. Діти дісталися напівзруйнованої обсерваторії і сіли до Крісла Переміщення, Влад крутанув Ручку — і вони зникли, залишивши позаду ревіння обдуреного “ведмедя”.
На Землі на них чекали рідні, вони зустрілись з Марком, Лесею, батьками й Міґелем. Після кількох крапель зілля професорові Філу стало краще. Влад також випив трохи — Оленка наполягла, бо в нього ще траплялися дивні напади сміху. Оленка поводиться загадково, ніби знала більше, ніж говорила…
Усі разом почали готувати обсерваторію до приїзду світових науковців. Стало зрозуміло: ця обсерваторія ще приховує чимало таємниць.
Автор переказу – Гнатюк Юлія
Авторські права на опублікований матеріал належать сайту dovidka.biz.ua.
