“Загадковий нічний інцидент із собакою” скорочено читати твір Марка Геддона варто, щоб дізнатися яким є життя людей з аутизмом.
“Загадковий нічний інцидент із собакою” скорочено
Розповідь у книзі ведеться від імені головного героя роману — 15-річного хлопчика на ім’я Крістофер Бун, який має аутизм. Він живе зі своїм батьком в місті Свіндон, графство Вілштир, Велика Британія.
Одного разу Крістофер знаходить в саду мертве тіло сусідського собаки на ім’я Велінгтон з увіткнутими в нього садовими вилами. На годиннику сім хвилин першої ночі, і хлопчик – головний підозрюваний. Сусідка, місіс Шиєрс, звинуватила хлопця в убивстві собаки. Крістофер закрив вуха руками, поки вона кричала, і зігнувся калачиком, заховавшись у траві.
Прибула поліція, почали розпитувати Крістофера. Хлопець відчував збентеження від безлічі запитань. Він вважав свій мозок машиною, і це допомагало йому пояснювати свої думки. Але коли запитань було занадто багато, він розгублювався. Крістофер почав стогнати – це був його спосіб виразити стрес. Поліцейський спробував підняти його, але хлопець відчував дискомфорт від торкання і вдарив його. Крістофер пояснив, що не розуміє гумору, оскільки не розуміє, що слова можуть мати кілька значень, і для нього це виглядає як кілька людей, які говорять різне одночасно.
Поліцейський заарештував хлопця за напад. Хлопець сів у патрульну машину, і його повезли у відділок. Прибувши до поліцейського відділку, його обстежили, забравши шнурівки та перевіривши кишені. У Крістофера виявили швейцарський армійський ніж, пластівці для щура Тобі та інші предмети. Хлопець дав номер телефону батька, але не віддав годинника, оскільки завжди тримав його при собі.
Крістофер відчуває, що не розуміє людей через їхню складну мову. Він пояснює, що люди часто спілкуються не лише словами, але і мовою міміки та жестів, яку він також не розуміє. Крістофер відзначає, що люди використовують багато метафор у спілкуванні, які для нього є незрозумілими. Хоча він знає визначення слова “метафора” і походження цього слова, він не розуміє значення багатьох висловлювань. Ім’я Крістофер саме також є метафорою, яка означає “нести Христа”, проте він бажає, щоб його ім’я відображало його самого, а не історію про доброту та чуйність.
Батько прибув до поліцейського відділку о 1:12 ночі, зробив жест, який показував свою любов до сина. Хлопець сказав, що він ударив поліцейського через те, що не любить, коли його торкаються. Крістофер запевнив, що не вбивав собаку і не вміє брехати. Їм дали попередження і відпустили додому. Крістофер ніколи не брехав, навіть його мати завжди казала, що він хороша людина. Він пам’ятав свою матір як маленьку, приємно пахнучу жінку з рожевою кофтою та нашивкою на грудях. Йому складно брехати, бо коли він уявляє щось, чого не було, то він починає думати про всі інші речі, які не сталися.
Щоб розслідувати загадкове вбивство тварини, він записує всі факти, хоча батько забороняє йому втручатися у цю історію. Вчителька Шивон порадили писати про щось цікаве, те про що він знає. Крістофер, зазвичай, читає книжки про науку. Він починає писати детективну історію про смерть собаки, бо це відбулося з ним, а йому легше уявляти події, які відбулися з ним. Улюблена книга Крістофера – “Собака Баскервілів” Артура Конан Дойла. Крістоферу подобалися слова Голмса: “У світі повно очевидних речей, на які ніхто й ніколи не звертає уваги”. Але Голмс звертав на них увагу, і Крістофер також.
Зазвичай розділи в книжках позначаються порядковими числівниками 1, 2, 3, 4, 5, 6 тощо. Але Крістофер вирішив нумерувати свої розділи простими числами 2, 3, 5, 7, 11, 13 тощо, оскільки йому подобаються прості числа.
У Крістофера гострий розум, він сильний у математиці, але мало що розуміє у повсякденному житті. Він не виносить дотиків, не довіряє незнайомим і ніколи не сходить зі звичного шляху наодинці. Крістофер ще не знає, що розслідування переверне все його життя.
Батько попереджає Крістофера триматися подалі від проблем, але хлопець вирішив розслідувати загадкове вбивство собаки. Повернувшись додому, він побачив батька, який плаче, і вирішив залишити його на самоті. Крістоферу нелегко, особливо через відсутність матері, яка померла 2 роки тому. Одного дня, коли ніхто не відчинив двері, він використав потаємний ключ і зайшов у будинок, де дізнався, що мати захворіла. Хлопець вирішив намалювати їй листівку, а батько обіцяв віднести її наступного дня.
Крістофер побачив чотири червоні машини поспіль, а це означало для нього Хороший День, вирішив не сумувати за собакою. Мрія Крістофера була стати астронавтом, але психолог сказав, що це складно. Хоча Крістофер розумів труднощі, він все ж мріяв вивчати математику або фізику в університеті.
Хлопець, не відвідав матір у лікарні, він згадує, що вона померла від неочікуваного серцевого нападу. Після цього Місіс Шиєрс стала приходити до нього і батька, готуючи вечері та надаючи підтримку. Хлопець вирішує розкрити таємницю вбивства пуделя, незважаючи на заборону тата. Він виявляє, що садові інструменти, які використовувалися у вбивстві, належать Місіс Шиєрс, що породжує у нього питання про її причетність до справи.
Хлопець відвідав декілька сусідських будинків у пошуках інформації про загадкове вбивство собаки Веллінгтона. Батько почав сварити хлопця через його розслідування. Крістофер сказав, що його головний підозрюваний – містер Шиєрс. Батько сильно розсердився і сказав не згадувати ім’я цього чоловіка у його домі, бо він – дуже погана людина.
Сусідка, місіс Александер, розкрила таємницю: містер Шиєрс був коханцем матері хлопця, що пояснювало батьківську неприязнь. Обіцявши зберегти цю інформацію в секреті, хлопець пішов додому.
Батько розсердиася, знайшовши книгу, яку писав Крістофер про вбивство Веллінгтона. Він сварився на сина та заховав книгу. Крістофер наступного дня почав шукати книгу у батьковій кімнаті і знайшов коробку для сорочок з конвертом. Це був лист від матері з Лондона. Із листа Крістофер з’ясував, що мати не вмерла, а живе у Лондоні з іншим чоловіком на ім’я Роджер. Крістофер припинив читати лист, оскільки йому стало зле. Він зрозумів, що в матері не було серцевого нападу. Вона не померла, а батько брехав. Прийшовши з роботи, батько побачив, що син знайшов листи, почав вибачатися, плакати. Згодом він також зізнався у вбивстві Веллінгтона. Бо коли мама пішла, Ейлін Шиєрс допомогла йому пережити дуже складні часи. І батько думав, що згодом вона переїде до них, вони житимуть разом, але вони посварилися. Батько вважав, що вона більше цінувала свого пса, ніж його чи Крістофера. Після ще кількох сварок він вбив пса.
Крістофер дуже злякався і вирішив їхати до матері в Лондон. І хоча йому було дуже важко спілкуватися з людьми, через аутизм, він прийшов на вокзал і купив квіток на потяг. У потязі було дуже багато людей, і хлопцеві це не подобалося. Раптом у потязі опинився поліцейський і сказав, що у відділку його чекає батько. Але раптом потяг здригнувся й рушив із місця. Крістофер відпросився до туалету, а сам заховався між валізами у багажному відсіку. Так він доїхав до Лондона, вийшов з потягу і опинився у підземці. Він дуже хвилювався, пітнів і почувався так, наче в грудній клітці роздувається повітряна куля, йому стало важко дихати.
Згодом і Крістофер сів у свій потяг, приїхав на маленьку станцію Вілсден-джанкшн. Він склав собі маршрут і через пів години прийшов за потрібною адресою. Вдома нікого не було, і хлопець став чекати за сміттєвими баками. Близько півночі він почув голоси матері і містера Шиєрса. Крістофер обізвався, і мати була сильно здивована, що син сам зміг приїхати у Лондон. Прийшов поліцейський і сказав, що Крістофера розшукує батько, але хлопець сказав, що лишається з мамою. Уночі Крістофер спав і бачив свій улюблений сон: усі люди на Землі вимерли від вірусу, а залишилися лише такі, як Крістофер. Мати й містер Шиєрс все частіше сварилися, тому одного дня мати спакувала свої речі і разом з сином машиною містера Шиєрса поїхала у Свіндон. У місті мати з Крістофером орендували собі квартиру.
Наступного дня хлопець поїхав у свою школу здавати іспит з математики. Поки мати працювала, Крістофер після школи був у будинку батька, але з батьком не розмовляв. Ввечері його забирала мати. Батько подарував синові маленького собаку, ретривера, щоб відновити довіру сина. Крістофер назвав його Піщаником.
Хлопець отримав свої результати іспиту з математики найвищого рівня “А”. У кінці твору Крістофер каже про себе: «І я знаю, що здатен на це, оскільки я сам їздив до Лондона й оскільки я розгадав таємницю «Хто вбив Веллінгтона?», знайшов свою маму, був хоробрим і написав книжку, а це означає, що я здатен на все».
Автор твору – KRASOL8
Матеріал надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua. Копіювання заборонено!
