“Заморські гості” Павло Глазовий аналіз гуморески – тема, ідея, художні засоби.
Павло Глазовий “Заморські гості” аналіз (паспорт)
Автор – Павло Глазовий
Жанр – гумореска
Тема “Заморські гості”: зображення приїзду гостей з Канади на Вкраїну та їх враження від почутої грамотної української вимови.
Ідея “Заморські гості”: возвеличення української мови, яка є свідченням нашої культури, благородності, манери поведінки, етикету та засудження тих, хто її цурається.
Основна думка: мова — духовна скарбниця кожного українця; доки живе мова, доти існує нація; думка канадців, що українці не говорять рідною мовою, не виправдалася.
Проблематика: повага до рідної мови
Художні засоби “Заморські гості”
- Метафори: «голова…нові будинки…приймає», «очі засвітились».
- Риторичні запитання: «Чи потрапити ми можем на прийом до мера?»
- Епітети: «мова бездоганна», «вимова чиста», «благородні люди».
- Інверсія: «прилетіли гості», «козирнув сержант», «засвітилися очі».
До чого закликає П. Глазовий гуморескою «Заморські гості»? Треба шанувати мову своєї держави, щоб тебе поважали у світі!
«Заморські гості» читати повністю
Прилетіли на Вкраїну
Гості із Канади.
Мандруючи по столиці,
Зайшли до райради.
Біля входу запитали
Міліціонера:
— Чи потрапити ми можем
На прийом до мера? —
Козирнув сержант бадьоро.
— Голови немає.
Він якраз нові будинки
В Дарниці приймає.
Здивуванням засвітились
Очі у туриста.
— Ваша мова бездоганна
І вимова чиста.
А у нас там, у Канаді,
Галасують знову,
Що у Києві забули
Українську мову.
Козирнув сержант і вдруге.
Не дивуйтесь, — каже.
Розбиратися у людях
Перше діло наше.
Я вгадав, що ви культурні,
Благородні люди,
Бо шпана по-українськи
Розмовлять не буде.
Гумореска “Заморські гості” (відео)
Висловлювання про мову визначних людей
Вивчайте, любіть свою мову,
Як світлу Вітчизну, любіть… (В. Сосюра)
Коли зникає народна мова — народу нема більше… (К. Ушинський)
Без мови в світі нас — нема! (Т. Шевченко)
Мова — це історія народу. Це шлях цивілізації і культури. (О. Купрін)
Найменша і найголовніша ознака індивідуальності народу — це його мова. (М. Шумило)
Мова — то цілюще народне джерело, і хто не припадає до нього вустами, той сам висихає від спраги. (В. Сухомлинський)
…Я дуже люблю народну українську мову, звучну, барвисту й таку м’яку. (Л. Толстой)
І, якщо завтра моя мова згине,
уже сьогодні вмерти ладен я. (Р. Гамзатов)
Любов до рідної мови — найприродніше й найглибше духовне начало людського життя. (Д. Павличко)
