Дмитро Павличко “Золоторогий олень” читати скорочено казку варто, щоб дізнатися повчальну історію про жагу до багатства. Стислий переказ по розділах нагадає всі головні події твору.
“Золоторогий олень” скорочено
Розділ 1
У Карпатах, у давні часи, серед безмежних пралісів, де жило багато диких звірів, мешкали гуцульські роди. Люди там були талановиті, співали пісень і грали на сопілках. Головний герой Василько уже з дитинства теж навчався грати на сопілці. Хлопчика навчав грати батько. Його батьки були його опорою, але невдовзі він їх втратив.
Король, жорстокий правитель сусіднього краю, приїхав на полювання на землі гуцулів. Побачивши багаті землі король вирішив закріпачити гуцулів, щоб вони йому платили данину (хутро та оленину). Та гуцули не корилися йому і ховалися, коли король приїздив на полювання.
Якось під час чергового візиту короь застав Василькового батька у хаті і змусив іти з ним на поювання та допомагати в пошуках дикого звіра. Король хотів вбити рись голими руками, але коли побачив дику тварину перед собою, то злякався та втік. Батько Василька посміявся з боягуза-короля. За це злий король вбив його мечем у груди. Мати хлопчика померла з горя, а Василько залишився сиротою.
Сумуючи за родиною, хлопець взяв свою сопілку і пішов працювати пастухом. Його музика була сповнена туги й гніву за втрату близьких. Василько мріяв помститися за свою родину.
Розділ 2
Одного разу Василько, пасучи овець, помітив у лісі оленицю і прекрасного оленя із золотими рогами. Хлопець, заховавшись у кущах, почув їхню розмову. Ланя скаржилася, що золоті роги привертають до них мисливців і несуть небезпеку. Вона сказала оленю, що хоче покинути його. Олень розумів її, він казав, що золоті роги – це його прокляття, від якого неможливо позбутися.
Олень згадує, як намагався зламати свої роги, але вони щоразу виростали ще більшими і такими ж золотавими. Він уже кілька разів ламав їх, але кожного разу вони відростали ще швидше. Він зрозумів, що не зможе подолати своє «золоте прокляття». Ланя, налякана небезпекою, вирішила залишити його, а олень, хоча й болісно, відпустив її.
Розділ 3
Сарна зникла, залишивши Золоторогого оленя в смутку. Малий пастух, побачивши його сльози, заспокоїв оленя добрим словом. Він запропонував Золоторогому залишитися з ним, пасти ягнят і жити у злагоді. Хлопець обмазав золоті роги оленя глеєм, щоб їх блиск не привертав злого ока.
Олень став вірним помічником пастушка, він навчав овець порядку і допомагав на пасовищах. Василько й олень здружилися, часто розмовляли ночами, розповідали про своє минуле та мрії. Хлопець мріяв скинути короля, а олень — про збереження душі від спокуси золотом.
Настала осінь, і пастух вирішив спуститися з отарами в село. Олень, однак, відмовився йти з ним, побоюючись людської жорстокості. Вони попрощались, Василько пообіцяв товаришу, що повернеться навесні.
Розділ 4
Зима була холодною та морозною. Голод і холод переслідували Золоторогого оленя, який не міг знайти їжі під товстим шаром снігу. Його золоті роги, сяючи на сонці, знову стали для нього небезпекою. Через муки голоду олень вирішив звернутися до людей за допомогою.
Спустившись до села, він підійшов до однієї з хат. Олень постукав у вікно одного з будинків, його вигляд дуже налякав людей. Все ж олень появнив людим, що він не є демонічною істотою, а лише тварина, яка шукає їжу. Олень пообіцяв віддати свої роги чоловіку в обмін на сіно.
Скупий чоловік, жадібний до золота, відразу заходився зрізати роги, але не зміг цього зробити. Олень сам допоміг, зламавши роги об жолоб. Забравши золото, господар сказав, що у його сараї лишатись небезпечно, бо до нього часто заходять мисливці. Він пообіцяв оленю, що привезе стіжок сіна на поляну.
Олень залишив село, а жадібний господар залишився з золотом. Та все ж чоловік хвилювся через те, що олень вмів говорити і міг розповісти його сусідам про те, кому віддав золоті роги.
Розділ 5
Розділ 6
Король прибуває до замку з оленем, сподіваючись приручити звіра. Він пропонує йому розкішне життя в обмін на роги, з яких планує робити монети. Оленеві надягають колодки на ноги, щоб зробити слухняним, а слуги починають обпилювати золоті роги.
Король і його придворні божеволіють від жадібності, змагаючись за кожен шматочок золота. Оленеві здається, що він втрачає свою силу, і він подумки кличе свого друга Василька.
Але ні король, ні придворні, не усвідомлюють справжньої сили оленя, його волі та зв’язку з природою. Олень теж поки не розуміє своєї сили.
Розділ 7
Василько, хоч і був далеко від оленя, не забував про свого друга. Він знав, що в королівському замку відбувається страшна наруга над Золоторогим. Його серце стискалося від болю, коли він уявляв знущання, що кояться над оленем. Він вирішив діяти, хоча й розумів, що не зможе виступити проти короля силою.
Одного дня у село надійшов указ, у якому король вихвалявся своїм багатством, здобутим завдяки «чеснотам», і заявляв, що опікується дикими звірами, зокрема оленем із золотими рогами. Указ забороняв завдавати шкоди оленю під страхом смертної кари. Василько зрозумів, що має врятувати друга.
Він узяв свою сопілку, кілька сухарів і вирушив до замку. Дорога була важкою: він ішов лісами, харчуючись ягодами, ночував під кущами й терпів негоду. Нарешті Василько дістався замку, що нагадував кам’яного звіра. Охоронці не впустили пастуха, але той сів біля воріт і почав грати на сопілці.
Мелодія була настільки прекрасною, що привернула увагу всіх у замку, включно з королем. Зачарований грою, монарх наказав привести хлопця до тронної зали. Василько сміливо увійшов до замку, але відмовився вклонитися королю. Обурений, король вирішив залишити Василька при дворі як сопілкаря.
Хлопцеві наказали грати для короля та розважати його, але в серці Василька вже визрів план порятунку Золоторогого оленя.
Розділ 8
Василько тепер мусив часто грати на сопілці, щоб веселити тирана. Усі придворні слуги були незрячими через жорстокість короля, який виколював їм очі за найменшу провину. Василько все чекав нагоди для помсти.
Якось Король знову мав пиляти золото з рогів оленя. Він взяв пилку і запропонував хлопчику побачити процес. Король застеріг сопілкаря, що якщо він погодиться, то після цього йому виколять очі. Василько удав, що погодився, і разом із королем вирушив до Золоторогого оленя.
Побачивши оленя хлопчик попросив його боротися проти королівського війська, колоти своїми рогами всіх ворогів. Олень довірився Василькові й почав атакувати всіх, хто був у залі. А ніхто зі слуг та воєвод не чинили опору і не били оленя, бо за це їх чекала смертна кара, згідно з королівським указом. Олено нападав на всіх королівських вельмож і солдатів. Вони так злякалися, що всі потікали з замку.
Золоторіг разом із Васильком вибіг через відчинені ворота замку й повернувся в рідну полонину.
Розділ 9
Повернувшись на рідну полонину, Василько й олень раділи життю. Гуцули поважали хлопця за його сміливість, адже навіть нащадки короля не наважувалися заходити до гір.
Василько прожив двісті років, залишаючись здоровим. Після його смерті люди сумували за ним, а трембіти голосно звучали в його пам’ять.
Золоторогий олень не витримав самотності й пішов із гір. Ніхто не знає, де він тепер. Люди вірять, що олень живе у вільних горах, де люди за золотом не полюють. Автор книги згадує, що сам бачив цього оленя, коли ще був пастушком.
Автор переказу – Гнатюк Юлія
Матеріал надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua. Копіювання заборонено!
