В цій статті ми розглянемо характерні особливості зовнішньої будови плазунів.
Зовнішня будова плазунів
Плазуни або рептилії це – холоднокровні, переважно наземні, хребетні тварини, розмноження і розвиток яких відбувається на суходолі (навіть у мешканців водойм).
Особливості зовнішньої будови рептилій ми розглянемо на прикладі ящірки.
Зовнішня будова ящірки
Розміри тіла плазунів від декількох см. до 10 м.
Тіло ящірки поділяється на:
– голову;
– шию;
– тулуб;
– хвіст.
На відміну від земноводних, вони мають чітко виражену шию.
Кінцівки плазунів розташовані по боках тулуба, внаслідок чого тіло торкається землі – «плазує», звідки й походить назва класу. Але в багатьох видів (у змій, деяких ящірок) кінцівки зникають або дуже зменшені. На її п’ятипалих кінцівках немає плавальних перетинок.
Ноги ящірки короткі і слабкі, її тіло торкається землі.
Пальці плазунів закінчуються кігтиками.
Зовнішній шар покривів плазунів, на відміну від земноводних, роговіє. Шкіра суха, практично без залоз, вкрита роговими лусками, щитками або пластинками – похідними покривного епітелію. Такі покриви захищають тварин від механічних ушкоджень і зайвих втрат вологи. Щільний покрив заважає росту плазунів, тому він періодично змінюється: старий скидається, і тварина росте, поки новий не зроговів.
У зовнішній частині внутрішнього шару шкіри часто знаходяться спеціальні клітини – хроматофори. У цих клітинах секретуються пігменти: меланіни і каротиноїди. Також у хроматофорах зустрічається здатний відображати світло гуанін. Завдяки хроматофорами, деякі плазуни здатні змінювати забарвлення свого тіла за порівняно короткий час. Хамелеони – найвідоміші представники з подібним властивістю.
