«Євгенія Гранде» (Eugénie Grandet) — роман Оноре де Бальзака 1833 року. «Євгенія Гранде» короткий зміст (переказ) читати варто, щоб згадати сюжет твору про протистояння духовного та матеріального. Головні герої «Євгенія Гранде» проходять перевірку любові до грошей.
«Євгенія Гранде» читати скорочено
Провінційне французьке місто Сомюр – місце проживання виноградарів, землевласників, лісоторговців, бондарів, шинкарів і корабельників, які збувають свій товар на древній Великій вулиці. Життя городян протікає у всіх на виду. Вони снідають, обідають і сваряться кожен на своєму ганку. У верхній частині Великої вулиці розташовані старовинні дворянські особняки. Один з них належить панові Гранде.
У минулому «папаша Гранде» був простим бондарем. Події 1789 дозволили йому за безцінь придбати кілька хороших виноградників і ферм. З часом він став мером, з приходом Наполеона склав свої повноваження, в 1806 році отримав три спадщини, після чого став головним платником податків краю. До 1816 року, за чутками городян, статок татуся Гранде доходив до семи мільйонів. При цьому, незважаючи на своє багатство, він витрачав гроші вкрай скупо, витрачаючись тільки на найнеобхідніше і те, що не міг отримати від орендарів своїх земель – наприклад, на одяг для дружини і єдиної дочки Євгенії.
У будинок пана Гранде були вхожі шість чоловік: нотаріус Крюшо, його брат – абат, племінник – голова Сомюрського суду, пан де Бонфон, найбагатший банкір міста – пан де Грассе, його дружина і син Адольф. Між паном де Бонфоном і молодшим де Грассеном існувало негласне суперництво за руку Євгенії.
Пані Гранде з дочкою більшу частину часу проводять за лагодженням білизни для всієї родини. Прислуговує в будинку єдина служниця – Нанета-величезна висока жінка з незвичайною фізичною силою. Вона була, єдиною людиною в будинку, хто спокійно сприймав тиранію Гранде. Нанета пропрацювала на свого господаря тридцять п’ять років, зумівши зібрати за ці роки пристойну суму на старість. Коли Нанета була молодою дівчиною, вона не могла знайти роботу, бо її зовнішність здавалася відразливою. Гранде гідно оцінив фізичну силу, витривалість та виняткову чесність дівчини та взяв її на роботу. З того часу Нанета була безмежно вдячна господареві.
У середині жовтня 1819, в день народження Євгенії пан Гранде, всупереч звичаю, дозволяє затопити камін і дарує дочці чергову золоту монету. Увечері приходять гості. Сімейство Крюшо підносить Євгенії квіти, Адольф де Грассе – дорогоцінну скриньку для рукоділля. Гру суспільства в лото порушує приїзд двоюрідного брата дівчини – Шарля, сина його брата Гійома з Парижа. На 23-річну кузину парижанин справляє незабутнє враження. Євгенія допомагає матері і Нанеті облаштувати кімнату Шарля.
Шарль повідомив дядечкові сумну новину про банкрутство свого батька, який не міг пережити ганьбу і хотів покінчити життя самогубством. Гійом просив брата подбати про Шарла, і той дозволив юнакові тимчасово пожити у його будинку.
Вночі Євгенія мріє про Шарля. Вранці вона ретельно одягається і вирушає на прогулянку з батьком. До них приєднується нотаріус Крюшо. З розмови чоловіків дівчина розуміє, що їй ніколи не бути дружиною свого кузена.
Мати дізнається про почуття Євгенії. Разом з дочкою вони накривають сніданок для Шарля. Гранде застає їх за «моторошним марнотратством».
Незабаром у газеті з’явилося повідомлення про самогубство Гійома Гранде, причиною якого стало банкрутсво. Пан Гранде йде з племінником в сад, щоб повідомити йому про банкрутство і смерть батька. Шарль весь день плаче у себе в кімнаті.
Вранці, коли Євгенія подає йому каву, юнак, зворушений щиросердою турботою, розуміє, що закохався. Увечері Гранде запрошує на обід сімейство Крюшо і наводить їх на думку, допомогти йому в ліквідації боргових зобов’язань паризького Гранде. Бесіду перериває прихід де Грассенів, і скнара з радістю передоручає їм свої столичні справи.
Вночі Гранде відвозить з дому бочонок із золотом. Євгенія чує стогін Шарля, йде до нього в кімнату і знаходить там лист до коханки Анет і друга Альфонса. Молодий чоловік вирішив поїхати до Ост-Індії, щоб сколотити капітал та одружитися з Євгенією. Закохана дівчина віддає йому колекцію своїх золотих монет, загальною вартістю близько шести тисяч франків. Шарль пообіцяв їй повернути всю суму. Хлопець просить дівчину стати берегинею дорогоцінного несесера його матері з портретами батьків.
Вранці Шарль і Євгенія разом гуляють по саду, а Гранде збуває в Анжері своє золото.
Папаша Гранде примиряється з тимчасовою присутністю в будинку Шарля. Стежити за «дітьми» він доручає дружині, покладаючись на її високу моральність і релігійність.
Шарль все більше закохується в Євгенію. Він підписує папери на відмову від спадщини, продає через друга свою паризьку обстановку. У Сомюрі молода людина позбавляється від вишуканих, дорогих костюмів. Папаша Гранде купує у нього золоті прикраси, з яких Шарль дарує тітоньці – золотий наперсток, Євгенії – застібки для ручних стрічок, дядькові – діамантові запонки.
Перед від’їздом Шарль і Євгенія зізнаються один одному в коханні і обмінюються першим поцілунком.
Протягом п’яти років Гранде водить за ніс паризьких ліквідаторів і кредиторів. Грассе залишається в столиці і починає волочитися за гарненькою актрисою Флорін. Пані де Грассе розлучається з ним. Її дочка невдало виходить заміж. Шанси Адольфа де Грасс одружитися з Євгенією падають до нуля.
Проходить чотири місяці. 1 січня 1820 Гранде, як звичайно, хоче подивитися на золото дочки і пропонує їй вкласти дорогоцінний метал в державну ренту, як це зробив він сам. Євгенія каже, що вже розпорядилася золотом за власним розсудом. Папаша Гранде приходить у лють. Він замикає дочку в кімнаті і садить її на хліб і воду. Від переживань пані Гранде захворює. Нанета підгодовує Євгенію таємно від батька.
У відсутності батька Євгенія виходить з кімнати і сидить з хворою матір’ю. Церкву дівчина відвідує під наглядом Нанети. У місті ходять чутки про події в будинку Гранде. Пані Гранде з кожним днем стає все гірше. Вона просить Крюшо примирити батька з дочкою.
Червневим ранком нотаріус Крюшо говорить Гранде, що як тільки його дружина помре, Євгенія зможе успадковувати її майно. Подружжя володіє всім спільно, тому батькові доведеться ділити все майно з дочкою.
Бажаючи помиритися з Євгенією, папаша Гранде йде в кімнату дружини і натикається на прекрасний несесер Шарля. Він гордий за дочку – вона здійснила прекрасну угоду! Гранде хоче здерти золото зі шкатулки. Євгенія обіцяє зарізати себе, якщо батько осквернить цю реліквію.
Не бажаючи втрачати дружину, дочку і гроші, Гранде здається. Він віддає дочці несесер, запрошує до дружини лікаря.
У жовтні 1822 мати Євгенії вмирає. Папаша Гранде починає поводитися з дочкою ніжно і лагідно. Він домагається від неї відмови від спадщини, обіцяючи видавати їй сто франків на місяць. Замість грошей в кінці року Гранде дає дочці частину коштовностей Шарля.
Папаша Гранде розуміє, що смерть не за горами. Він кілька років навчає Євгенію вести господарство. Через п’ять років скнару розбиває параліч. Після смерті батька Євгена дізнається, що стала спадкоємицею 17000000 франків. Нанета виходить заміж за Антуана Корнуайе. Євгенія робить його головним наглядачем своїх земель.
Крюшо і пані де Грассе щовечора ходять до панночки Гранде в гості. Голова суду де Бонфон постійно дарує їй квіти. Євгенія звикає до загального поклоніння, але як і раніше чекає новин від Шарля.
Кузен Євгенії швидко розбагатів в Ост-Індії. Почавши з торгівлі дрібничками, він перейшов до торгівлі людьми і взяв собі нове ім’я – Карл Сефер. Про Євгенію Шарль згадував тільки як про людину, що видала йому кредит. Він повернувся на батьківщину зовсім іншою людиною – цинічною та самовпевненою. У 1827 році, по дорозі до Франції, він знайомиться з камергером Карла X і вирішує одружитися на його некрасивій, але знатній дочці – мадемуазель д’Обріон.
Дізнавшись з листа Шарля про одруження, Євгенія вирішує піти в монастир. Вона повернула Шарлю скриньку з портретами його батьків, заплатила кредиторам свого дядька, чого не зробив Шарль, і незабаром вийшла заміж за голову суду пана Крюшо. Шлюб молодої жінки існує тільки на папері, та він повністю влаштовував і її, і її чоловіка. У 36 років Євгенія стала вдовою, вела самотнє і благочестиве життя, більшу частину грошей віддавала на благодійність.
«Євгенія Гранде» головні герої
- Пан Гранде – буржуа-мільйонер, що відрізняється надзвичайної скупістю і ощадливістю.
- Пані Гранде – дружина пана Гранде.
- Євгенія Гранде – дочка пана і пані Гранде. Вродлива дівчина, яка віддала перевагу почуттям, а не золоту.
- Шарль Гранде – кузен Євгенії з Парижа.
- Нанетта – вірна служниця будинку Гранде.
