«Тріумфальна арка» — роман німецького письменника Еріха Марія Ремарка. Читати скорочено “Тріумфальна арка” варто, щоб згадати головні події твору. Прототипом головної героїні Жоан була Марлен Дітріх, яку Ремарк любив довгі роки і з якою жив у Парижі перед початком Другої світової війни.
Ремарк “Тріумфальна арка” скорочено
Дія відбувається в Парижі напередодні Другої світової війни у 1938–1939 рр. У центрі оповіді – доля емігранта Равіка, талановитого хірурга, який змушений жити нелегально у Франції після втечі з Німеччини через переслідування нацистів.
Листопад. Якось пізнього вечора на мосту Алма у Парижі Равік зупиняє на мосту жінку. Незнайомка була в розпачі. Йому здалося, що жінка збирається накласти на себе руки. Равік був втомлений після робочого дня, але покинути жінку не міг. Він відвів її в невеликий заклад біля Тріумфальної арки, пригостив кальвадосом (яблучним бренді) і дочекався, поки жінка заспокоїться. Її зовнішність не привабила Равіка. Жінка мала згасле, бліде обличчя і повні, але безбарвні губи. Сподобалося Равіку тільки волосся природно-золотистого кольору.
Випивши кальвадосу, вони вийшли з кафе. Равік не зміг покинути сумну незнайомку і повів до готелю «Ентернасьональ», де сам жив. Вільного номера в готелі не було, і він запропонував заночувати у його номері. Але поспати Равіку не вдалося, бо його терміново викликали на роботу.
Равік був хірургом. У Німеччині герой був головним хірургом великої лікарні. Кілька років тому він втік з фашистського концтабору до Парижа. Відтоді він нелегально оперував у клініці доктора Вебера. Першу половину ночі головний герой роману проводить в операційній із доктором Вебером та медсестрою Ежені: він намагається виправити наслідки невдалого аборту у молодої дівчини. На жаль, пацієнтка вмирає. Равік важко переживав смерть своїх пацієнтів. До свого номера він повернувся втомлений і сумний, сподіваючись, що жінки вже там немає. Але вона нікуди не пішла, мабуть, не мала куди йти. Він покликав її до ліжка, і вона погодилася.
Вранці незнайомка розповіла йому, що мешкає неподалік, у готелі «Верден». Чоловік, з яким вона приїхала до Парижа, раптово помер, і жінка запанікувала. Разом із жінкою Равік йде до готелю «Верден», телефонує доктору Веберу, і той допомагає залагодити всі формальності з поліцією. Він вирішує питання з видачею свідоцтва про смерть, допомагає жінці, яку звуть Жоан Маду, повернути свої речі та гроші, сплатити рахунок за номер, переселитися в інший готель – «Мілан».
Минув час. Равік все ще працював у клініці і жив у «Ентернасьоналі», господиня якого не вимагала документів у біженців. Квартиру він зняти не міг — для цього потрібен паспорт. У Франції йому заборонено не лише працювати, а й жити, бо він не має візи. Ім’я Равік було вигадане, взяте ним уже втретє, щоб уникнути повторного арешту при виявленні його владою Франції. Потрапивши до поліції вперше, він міг сісти у в’язницю на кілька тижнів, вдруге — на пів року. Його уже арештовували, тому чоловік не хотів щось мати і до чогось прив’язуватись. Потрібна Равіку була лише робота. “Ведучим” хірургом клініки у якій він працював був старий і бездарний професор Дюран. Він робив пацієнту анестезію, а потім приходив Равік і робив операцію, яка професору була не під силу. Дюран став відомим хірургом, а Равіку платив мізерну частку своїх гонорарів. Равіка це влаштовувало, він хотів працювати хірургом. Крім хірургічної роботи Равік щочетверга оглядав дівчат із публічного дому «Озіріс» на предмет наявності у них венеричних захворювань. Послугами цих дівчат він сам користувався.
Товаришував Равік лише з Борисом Морозовим (емігрантом з росії). Чоловіки ж жили в одному готелі “Ентернасьональ” і часто зустрічалися в їдальні готелю. Борис працював швейцаром у російському нічному клубі «Шехерезада». Якось увечері Равік і Борис грали в шахи, коли лікарю принесли пакет, у якому була маленька дерев’яна статуетка Мадонни. Равік згадав, що бачив таку фігурку у кімнаті Жоан Маду. Морозов дізнавшись про жінку з якою познайомився Равік, радить другу зайти до неї.
Равік йде до Жоан і розуміє, що жінка в депресії. Він запрошує її повечеряти. За розмовою жінка розповідає, що вона актриса, виросла в Італії, її батько був румуном, мати – англійкою. Равік пропонує їй поговорити з Морозовим про роботу в «Шехерезаді». Цілий вечір герої п’ють. Ніч Равік проводить у номері Жоан.
Одного дня Равіку здається, що він бачить на вулиці Гааке — гестапівця, що у Берліні 1934 року, катував його й довів до самогубства дівчину Сибіллу (вона повісилася у концтаборі за три дні). Образ Гааке майнув за залитим дощем склом, і Равік кинувся за ним, але не наздогнав. Поговоривши з Морозовим, Равік вирішив, що обізнався. Морозов же зізнається, що чекає часу, коли зможе повернутися до своєї країни і розрахуватися з вбивцями батька.
У Париж приїжджає Кет Хегстрем, американка шведського походження. Два роки тому Равік видалив їй апендикс, провівши свою першу вдалу операцію у французькій столиці. Він вважав Кет своїм талісманом. Два тижні тому Кет розлучилася з чоловіком, який став австрійським фашистом. Вона повернулася до Парижа, щоб зробити аборт, і попросила Равіка розважити її трохи. Равік пропонує їй разом піти до «Шехерезади». Там він бачить чудовий та хвилюючий виступ Жоан, тепер вона була весела та життєрадісна. Такі зміни вразили Равіка.
Равік провів вечір, слухаючи, як Кет будує плани на майбутнє. Їй не можна було народжувати через кровотечу, але вона хотіла дітей. Наступного дня, проводячи операцію, Равік виявив у Кет неоперабельний рак. Равіку не може сказати Кет про рак. Сама ж жінка ні про що його не питає: вона вірить лікарю і думає, що вона все в повному порядку.
Пригнічений Равік згадує минуле, коли він був на фронті Першої Світової війни. Тоді під час артилерійського нальоту загинуло троє його друзів, а сам Равік дивом вижив і зрозумів, що якщо можеш, то потрібно допомагати, але якщо зробити нічого не можна — варто забути і жити далі.
Увечері він вирушив до «Шехерезади» і зустрівся з Жоан. Равік був зачарований нею. Між ними почався роман. Жоан поринула у їх відносини, але Равік тримався відсторонено. Він боявся прив’язуватися до неї, через своє нестабільне життя. Але чим більше він був з нею, тим сильніше закохувався і втрачав свою незалежність. Він був старший за неї на 15 років і відчував, що рано чи пізно вона його покине. Морозову Жоан не подобалась, вважаючи її стервом.
Якось, сидячи з Морозовим біля ресторану, Равік побачив людину, схожу на Хааку, але знову загубив в натовпі. Морозов порадив Равіку скласти план помсти і слідувати йому. Так зробив сам Морозов, який мріяв помститися людям, які вбили його сім’ю під час революції. Равік довго сидів перед рестораном, згадував Сібіл. Це була прекрасна, хоч і розпещена дівчина, яка звикла до легкого життя. Їх упіймали, коли вони намагалися поїхати з Німеччини, і катували три дні. Хааке вибивав з Равіка зізнання, але йому не було в чому зізнаватися. Після гестапо його відправили до концтабору, потім він потрапив до шпиталю, звідки і втік. Тепер йому часто снилися кошмари про нацистські катівні. Равік довго ходив вулицями, шукаючи Хааке, потім поїхав до «Шахерезади» і освідчився Жоан у коханні.
Через деякий час Жоан заговорила з Равіком про свій будинок та сімейне життя. Жінка не знала, що її коханий біженець. Равік розповідає їй про своє нелегальне становище та обіцяє з’їздити разом на курорт на південь Франції до Середземного моря. Дві тисячі франків на відпустку Равік отримав від професора Дюрана, погрозивши піти з клініки, коли пацієнт уже чекав операції. Пацієнтом був Леваль, чиновник, який розглядав справи емігрантів. Проводячи операцію, Равік думав, що тримає в руках життя Лаваля, як той життя тисяч нелегальних емігрантів. Перед від’їздом Равік зустрівся з Кет. Вона їхала до Італії, не знаючи, що у неї рак, Равік так і не зміг їй про це сказати.
У лютому 1939 року Равік з Жоан їдуть на Французьку Рів’єру. Вони засмагають, грають у казино, ходять у ресторани. Жоан катається на човні з новими друзями. Равік думає про те, що вона вже почала непомітно віддалятися від нього. Не бажаючи бути покинутим, Равік вирішив першим порвати з Жоан повернувшись до Парижа. Але зробити це він не встиг.
Через тиждень після повернення в Париж Равік на вулиці став свідком нещасного випадку: на жінку впала балка з будівлі. Він надав потерпілій допомогу, але поліцейський і репортери захотіли дізнатися його прізвище. Коли стало зрозуміло, що він біженець без документів, Равіка заарештували. Він встиг повідомити про це доктора Вебера, Морозова та Жоана. Вебер хотів допомогти Равіку через професора Дюрана, якому Лаваль був дуже вдячний за успішну операцію. Дюран же не міг пробачити двох тисяч франків, і лише погіршив становище Равіка. Він відсидів два тижні у в’язниці, а потім був висланий із Франції.
Через три місяці, проведених у Швейцарії, Равік повертається до Парижа. Морозов розповідає лікареві, що Жоан пішла з «Шахерезади» п’ять тижнів тому. Равік шукає жінку у «Мілані», але не знаходить. Він просить Вебера поступитися йому простою операцією з видалення апендициту і тільки після цього почувається так, ніби повернувся додому.
Равік зустрічає Жоан у ресторані «Клош д’Ор». Розлука лише посилила його кохання до неї. Жоан лютує від того, що Равік за два тижні в Парижі не зміг знайти її. Тим не менш, вона приходить до нього в номер, і вони проводять ніч разом. Наступної ночі Равік марно чекає на неї в «Ентернасьоналі», граючи в шахи з Борисом. Жоан знаходиться лише за два дні. Вона дзвонить Равіку до клініки і просить його прийти.
У квартирі Жоан Равік каже, що не збирається ділити її з іншим чоловіком. Увечері жінка приходить до нього в номер і просить дозволу залишитись. Равік дуже любить її, і дозволяє залишитися. Вранці Жоан пішла. Кілька днів він її не бачив, чекав на її дзвінок. Він продовжив працювати в клініці, оперував, і це полегшувало його життя.
Якось Жоан зателефонувала до клініки і запросила Равіка до себе. Тепер вона жила не в дешевому готелі, а в квартирі, яку їй знімав новий друг-актор. Цей друг також влаштував їй контракт на знімання в кіно. На своє виправдання жінка сказала Равіку, що не сподівалася на його повернення. Її новий коханець захоплювався нею, а Джоан це було потрібне, але вона й далі кохала Равіка, тому не хотіла залишати обох чоловіків. Равік не зміг змиритися з ролю коханця й покинув жінку. Він хотів у свої 40 років бути єдиним для жінки. Після довгої та непростої розмови він пішов.
У цей час з Італії повертається Кет Хегстрем. Вона розповідає лікареві, що знає про свою хворобу, але хоче насолодитися життям сповна. Равік не може забути Жоан, але зустрічей з нею уникає. Якось після роботи він іде до її квартири, дивися на її вікна, відчуває біль, і водночас розуміє, що живий.
Через деякий час, сидячи в ресторані Равік знову побачив Хааке. Цього разу Хаак сам підійшов до нього, прийнявши за земляка. Він не впізнав Равіка, просто захотів поговорити з земляком. Дивом зберігши витримку, Равік назвався фон Хорном і зголосився показати Хааке місця Парижа. На превеликий жаль Равіка, його ворог поспішав на поїзд до Берліна. Однак він обіцяв повернутися за два тижні до Франції.
Дюран просить Равіка виправити наслідки невдалої операції. Лікар погоджується оперувати лише після визнання Дюраном своєї помилки.
Кет просить Равіка скласти їй компанію у поході на костюмований бал Монфорам. Вночі до лікаря приходить Жоан і влаштовує йому сцену ревнощів. Равіку не вистачає сил відпустити від себе кохану жінку.
Равік з Кет катаються на автомобілі мокрим Парижем. Лікар ніяк не може зосередитися на розробці плану вбивства Хааке. Жоан дзвонить Равіку о четвертій ночі і благає врятувати її. Приїхавши до коханої, лікар розуміє, що вона знову спробувала зіграти на його почуттях. Равік просить Жоан дати йому спокій. Він каже, що між ними було кохання, і тому дружби вже не буде.
В очікуванні дзвінка від Хаак Равік починає нервувати. Лікар розуміє, що поки не позбудеться гестапівця, він не може оперувати хворих. Морозов допомагає Равіку чатувати на дзвінок Хааке і дістає йому автомобіль для вбивства. Гестапівця лікар зустрічає випадково – в «Озірісі». Він пропонує йому поїхати в елітний бордель, завозить до Булонського лісу та вбиває. Тіло гестапівця Равік відвозить до Сен-Жерменського лісу. Там він закопує його у яму, попередньо роздягнувши і спотворивши обличчя Хааке. Речі вбитого лікар ховає в землю за кілька кілометрів від тіла. Документи гестапівця та знаки з одягу Равік спалює.
Морозов умовляв Равіка виїхати з Парижа, але той відмовився — йому не було куди їхати. Він знав, що після оголошення війни його посадять до французького концтабору і був готовий до цього. Незабаром він провів Кет Хегстрем у Шербур: вона пливла на величезному білому пароплаві в США вмирати. Повернувшись до Парижа, Равік виявив, що місто затемнене. Висвітлювалася лише площа Етуаль із Тріумфальною аркою та Єлисейські Поля за нею.
У ту ніч Равіку знову зателефонувала Жоан і попросила приїхати. Цього разу він не повірив їй і залишився в «Ентернасьоналі». Незабаром до нього постукав переляканий коханець Жоан. Він вистрілив у неї, тяжко поранив, а тепер не знав, як урятувати. Равік поспішив до неї і відвіз до клініки Вебера. Почавши операцію, він побачив, що куля застрягла в шийному відділі хребта, і Жоан врятувати неможливо. З безсиллям Равік спостерігав, як параліч охоплює її тіло, як вона починає задихатися. Бажаючи позбавити кохану від мук, лікар робить їй смертельний укол.
Почалася Друга Світова війна. Його як німця мали помістити до французького концентраційного табору, але Равік відмовився скористатися підробленими документами, щоб уникнути ув’язнення. Коли Равік повернувся до «Ентернасьоналю», на нього вже чекала поліція через донос однієї з медсестер клініки. Цього разу він назвав їм своє справжнє ім’я – Людвіг Фрезенбург. Його разом з іншими нелегальними емігрантами вивезли з Парижу під конвоєм поліції…
