Літературний паспорт твору “А де ж те скіфське золото?” допоможе визначити, який жанр, тема та ідея, головна думка та художні засоби вірша.
Дмитро Кремінь “А де ж те скіфське золото?” аналіз (паспорт твору)
Автор – Дмитро Кремінь
Жанр – ліричний вірш
Літературний рід – лірика
Вид лірики – філософська
Тема – роздуми над втраченими культурними та духовними скарбами українського народу, зокрема спадщиною Скіфії.
Ідея – Заклик пам’ятати про своє коріння, історію та велич предків, щоб не втратити національну ідентичність.
Головна думка вірша – історична пам’ять є скарбом народу, і її втрата — це духовна катастрофа. Справжнє “золото” — це не лише матеріальні речі, а й наша пам’ять, культура, душа.
Художні засоби
- Риторичні запитання: «А де ж те скіфське золото?», «Де Скіфія?».
- Епітети: «жахних століть», «залізнодзьобі грифи», «столітній ураган», «золота стріла», «розорений, розораний курган», «залізну кліть».
- Метафори: в душі – ярмо століть, золота ріка розлита, дзвенить під серцем золота стріла
- Анафора: «А де…»
Мої враження (відгук): Вірш справив сильне враження. Він не просто про давнє минуле, а про нашу сучасну втрату зв’язку з корінням. Відчувається біль за розграбовану землю, забуту історію. Дуже вразив образ дзвону золотої сережки — як голос предків, що все ще звучить, хоч його майже не чують. Твір змушує замислитися над тим, що справжнє багатство — це не золото, а пам’ять, гідність, спадщина, яку маємо берегти.
Дмитро Кремінь “А де ж те скіфське золото?”
А де ж те скіфське золото?
В землі
справдешня золота ріка розлита,
чи відвезли у безвість кораблі,
грузькі трієри ольвіополіта,
просяяні пластини золоті
та пекторалі сонячну осяяність?
Чи їх забрали шторми на путі,
що мореплавцям дарував Гіпаніс?
А де ж ті скіфи-вої?
Де вони?
Чи їхнє сім’я звіяно до крихти?
Переловили їхні табуни
жахних століть залізнодзьобі грифи…
А де золотоносні ковалі?
В ярмі століть мої душа і вия.
Непам’ять і розор моїй землі
від Дарія до туменів Батия.
Розорений, розораний курган…
По пектораль прийшов сюди ізнов я,
чи захопив столітній ураган
безпам’ятства, безіменства, безмов’я?
Подарували нам залізну кліть,
Не золоту – під вічним зодіаком.
І вся моя історія стоїть
одним суцільним запитальним знаком.
Де Скіфія?
А кажуть, що була?
Де золото?
В космічній потерусі
Дзвенить під серцем золота стріла,
Дзвенить сережка золота у вусі…
