Аналіз “Intermezzo” (паспорт)

Аналіз Intermezzo Аналіз твору

«Intermezzo» — новела, що складається з 11 частин, які пов’язані образом митця — учасника й оповідача зображуваного; розповідає про його духовне одужання при зустрічі з природою. Аналіз “Intermezzo” Коцюбинського – жанр, тема та ідея, сюжет та головні герої новели, проблематика та інші питання допоможуть підготувати літературний паспорт твору.

Аналіз “Intermezzo” (паспорт твору)

Intermezzo з італійської означає – перерва, або невеликий інструментальний твір вільної будови.

Автор Михайло Коцюбинський (За цей твір М.Коцюбинському дали нове ім’я – Сонцепоклонник)

Твір М. Коцюбинського «Intermezzo» має присвяту – Кононівським полям.

Рік написання. Імпресіоністична новела була написана в 1908 році в Чернігові.

Літературний рід: епос (з ознаками драми)

Жанр “Intermezzo”: психологічна новела

НАПРЯМ (стиль) – імпресіонізм.

Тема “Intermezzo”: роль митця та призначення мистецтва у суспільстві

Ідея “Intermezzo”: утвердження думки, що людина щаслива лише в гармонії з природою, а митець відіграє важливу роль у суспільстві.

Проблематика твору «Intermezzo»:

  1. душевної рівноваги;
  2. гармонії людини і природи;
  3. митця і суспільства;
  4. специфіки творчого процесу
  5. повноцінного життя

Образи “Intermezzo”

М. Коцюбинський визначає у новелі Інтермеццо, що не є за жанровою ознакою драматичним твором, назви дійових осіб:

  • Моя утома.
  • Ниви у червні.
  • Сонце.
  • Три білих вівчарки. (Оверко -“селянин”; Пава – “дворянин”, Трепов – “міністр внутрішніх спрів”)
  • Зозуля.
  • Жайворонки.
  • Залізна рука міста.
  • Людське горе.

Але ці дійові особи — це засіб художньої умовності, застосований для того щоб дати читачеві ключ до розуміння складної образної мови природи та символічного змісту інших образів. Якщо є дійові особи, то має бути і сцена; нею виступає душа ліричного героя з її болями і радощами, з утомою і надією, вірою в перемогу світлих ідеалів. Через внутрішній етичний конфлікт між громадським обов’язком і втомою, хвилинною зневірою, через емоції, переживання змальовуються ширші проблеми — соціального (митець і суспільство) та психологічного (переживання на межі душевних сил) характеру. Контрастно протистоять одна одній дві групи образів: «моя утома», «людське горе», «три білих вівчарки», «залізна рука города» і «ниви у червні», «зозуля», «жайворонки», «сонце». Конфлікт між ними створює ту багатозначність символів, які й дають уявлення про складні душевні процеси ліричного героя. Засіб контрасту відіграє також важливу ідейно-композиційну роль (місто й природа, краса природи й нелюдські умови життя селян). І думки, й сприйняття природи злиті в єдиний нерозривний потік переживань ліричного героя та його усвідомлення себе у світі й суспільстві.

Символічні образи “Intermezzo”

  • Моя утома — зневіра, надломленість, депресія, розчарування .
  • Ниви у червні (ниви в червні тільки починають набирати сили) — символізують життєву енергію, а її так не вистачає головному герою.
  • Сонце — символ вічності, космічної енергії, сили.
  • Три білих вівчарки: самозакохана Пава — дворянство, Трепов — жандармерія (кличкою стало прізвище міністра внутрішніх справ), «дурний Оверко» — принижене і темне селянство, якому досить дати трошки волі і воно вже не кинеться ні на кого.
  • Зозуля (народний образ) — символ, що втілює надію і життя (образ часу).
  • Жайворонки — символ творчого піднесення.
  • Залізна рука города — потяг і саме місто, що вторгається в життя особистості.
  • Людське горе — становище народу.
  • Образ ночі — символ краси, одухотвореної Богом.
  • Образ білих мішків — образ повішених людей.

Сюжет та композиція “Intermezzo”

Особливості сюжету: безфабульний (без подій), химерна гра настроїв, складається з трьох фаз

Сюжет новели “Intermezzo”— безфабульний: за його основу взято не подієву інтригу, а характерну для імпресіонізму гру настроїв. В «Intermezzo» вони проходять через три фази:
  1. ДЕПРЕСІЯ. Вона викликана великою душевною втомою ліричного героя, який перебуває в конфлікті з самим собою. Михайло Коцюбинський показує людину, захоплену виром історичних подій, поставлену у ситуацію морального і громадянського вибору. Психічний злам, що під впливом цих подій відбувається в душі героя, змінює його ціннісні орієнтації, руйнує внутрішню рівновагу, призводить до роздвоєння особистості, стає основою психологічної драми. Ліричний герой новели — надломлений інтелектуал-митець, який втомився від “незліченних «треба» і безконечних «мусиш», від болю й мерзенних вчинків людей, від жаху, бруду їхнього існування, виривається з лабет «сього многоголового звіра», їдучи з міста в українське село. Прагнучи спокою й самотності, герой опиняється в майже повному безлюдді, наодинці з природою. Проте навіть там він не може відігнати спогадів про повішених, про розправи над людьми, що боролися за землю і волю; про це йому нагадують навіть клички вівчарок, викликаючи болісні асоціації.
  2. СПОКІЙНО-СПОГЛЯДАЛЬНИЙ СТАН. Цей стан з’являється під впливом гармонії, якої сповнене життя природи. А природа в новелі — щось більше, ніж просто тло. Вонаодухотворена, недарма ж на початку твору письменник подав перелік «дійових осіб», серед яких є і «Ниви в червні», і «Сонце», і «Зозуля», і «Жайворонки». Перебуваючи серед розкішної природи, герой поступово звільняється від песимізму. Він гладить руками «соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі», милується волошками, вдихає пахощі «білої піни гречок», і п’є «теплий зцілющий напій сонця», слухає пісню жайворонка. Це додає йому сил, відчуття якнайтіснішого зв’язку із землею. Так починається його одужання.
  3. ОБУРЕННЯ, ГНІВ, НЕТЕРПІННЯ. У чарівну мелодію кононівських полів і небес вриваються дисонанси, викликані контрастом між прекрасною природою і потворною реальністю людського життя. Одним із таких є зустріч із селянином-трудівником, (кульмінація), розмова з яким викликає в митця і співчуття, і справедливе обурення, й гнів; пробуджує нове бажання до творчості й боротьби. Ліричний герой прощається з нивами і йде «між люди», в місто, служити своєю творчістю народові: «Душа готова, струни тугі, налагоджені, вона вже грає». Таким чином, у новелі зображено еволюцію внутрішнього стану митця, зміну його настроїв у ставленні до людей — від цілковитої байдужості, роздратування, навіть ненависті — до співчуття, готовності активно діяти на благо суспільства. Отже, головною думкою твору є усвідомлення того, що інтелігент, митець не може бути самотнім, він повинен служити своєю творчістю народові, частиною якого він є.

«Intermezzo» завершується тим, що сповнений гніву й благородного нетерпіння митець повертається до міста, де його знову чекає пекло гро­мадських обов’язків і незліченних «треба». «Так далі жити не мож­на», — волає його вразлива й совісна душа (В. Пахаренко)

інтермецо паспорт твору
“Інтермецо” композиція твору

«Intermezzo» історія написання

інтермецо історія написання

Ознаки імпресіонізму в “intermezzo”

У новелі “intermezzo” є багато ознак імпресіонізму:

інтермецо паспорт твору
“Інтермецо” композиція твору

intermezzo аналіз коцюбинський

Якщо ви можете доповнити аналіз Інтермеццо – лишайте свої тези в коментарях.

«Intermezzo» аудіокнига (скорочено). Михайло Коцюбинський

Оцініть статтю
Додати коментар

  1. Марик

    Дякую

    Відповіcти
  2. Влад

    Дякуюз

    Відповіcти
  3. Влада

    Дякую

    Відповіcти
  4. Віка

    Неймовірний твір. Раніше такого глибокого самоаналізу людини і її почуттів не зустрічала в нашій літературі. Дякую, що прояснили багато речей, які не розуміла до кінця.

    Відповіcти
  5. @%@

    За аналіз спасибі,а сам твір гівно

    Відповіcти
    1. 2823

      погоджуюсь

      Відповіcти
      1. Спиридон

        Повністю з вами згоден

        Відповіcти
    2. Іван

      щоб зрозуміти такий твір треба мати мозги

      Відповіcти
      1. дмитро

        мізки, бовдур

        Відповіcти
    3. Влад

      сам ти “гімно”, якщо ти не розумієш мистецтво,ТО НАВІЩО ТОБІ ПОТРІБЕН БУВ ЦЕЙ АНАЛЗ.

      Відповіcти
    4. ViCh

      Не умеете вы читать и рационально думать

      Відповіcти