Аналіз вірша “Айстри” Олександра Олеся допоможе визначити, який жанр, тема, ідея, художні засоби та скласти літературний паспорт твору.
“Айстри” Олександр Олесь аналіз
Автор – Олександр Олесь
Рік написання – 1905
Рід літератури – лірика
Жанр – ліричний вірш
Тема вірша “Айстри” – роздуми про сенс життя, про журбу й радість, про мінливість днів.
Головна думка вірша – життя сповнене надій і мрій, але реальність може виявитися жорстокою і невдячною. У вірші айстри символізують надії та мрії про кращі часи, але вони гинуть, не дочекавшись свого розквіту, що підкреслює трагічність і марність сподівань.
Що символізують айстри в поезії? Айстри – символ сподівання на сонячні дні, на вічну весну.
“Айстри” художні засоби
- епітети: «рожевий ранок», «розкішнім півсні», «сонячні дні», «казка ясна», «вічна весна»
- метафори: «Умились росою», «вінки одягли», «стали чекать ранку», «в райдугу барвів життя убирать», «марили айстри», «в мріях ввижалася казка», «ждали весни», «плакав вітер в саду за кущем».
Вірш “Айстри” глибоко ліричний, мелодійний, хвилюючий та філософський. У поезії «Айстри» зображено сподівання квітів на сонячні дні, на вічну весну:
І марили айстри в розкішнім півсні Протрави шовкові, про сонячні дні.- І в мріях ввижалась їм казка ясна, Де квіти не в’януть, де вічна весна…
Квіти тягнуться до світла, до життя, але сподівання їх марні, як марними були надії людей на покращення життя після революційних переворотів.
І вгледіли айстри, що жити дарма,— Схилились і вмерли… І тут як на сміх Засяяло сонце над трупами їх!…
Останні рядки вірша носять оптимістичний характер. Автор підкреслює безперервність життя. Хоч у світі якийсь час і панує смерть, темрява, безнадія, але все мине, сонце засяє над Землею.
Цей вірш був покладений на музику М. Лисенком, який жадібно прислухався до всього найкращого, що створювали українські поети в революційний час, і на протязі багатьох років не було такого великого концерту української музики й слова, на якому б не виконувались «Айстри» Олеся-Лисенка.
Ви можете доповити аналіз вірша “Айстри” через форму коментарів, щоб допомогти своїм одноліткам.
ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ “АЙСТРИ”
Опівночі айстри в саду розцвіли…
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу барвів життя убирать…
І марили айстри в розкішнім півсні
Про трави шовкові, про сонячні дні, –
І в мріях ввижалась їм казка ясна,
Де квіти не в’януть, де вічна весна…
Так марили айстри в саду восени,
Так марили айстри і ждали весни…
А ранок стрівав їх холодним дощем,
І плакав десь вітер в саду за кущем…
І вгледіли айстри, що вколо – тюрма…
І вгледіли айстри, що жити дарма, –
Схилились і вмерли…
І тут, як на сміх,
Засяяло сонце над трупами їх!
