Аналіз вірша “Айстри” Олександр Олесь
“Айстри” Олександр Олесь аналіз
Автор – Олександр Олесь
Рік написання – 1905
Тема вірша “Айстри” – роздуми про сенс життя, про журбу й радість, про мінливість днів
Вірш “Айстри” глибоко ліричний, мелодійний, хвилюючий та філософський. У поезії «Айстри» зображено сподівання квітів на сонячні дні, на вічну весну:
І марили айстри в розкішнім півсні Протрави шовкові, про сонячні дні.- І в мріях ввижалась їм казка ясна, Де квіти не в’януть, де вічна весна…
Квіти тягнуться до світла, до життя, але сподівання їх марні, як марними були надії людей на покращення життя після революційних переворотів.
І вгледіли айстри, що жити дарма,— Схилились і вмерли… І тут як на сміх Засяяло сонце над трупами їх!…
Останні рядки вірша носять оптимістичний характер. Автор підкреслює безперервність життя. Хоч у світі якийсь час і панує смерть, темрява, безнадія, але все мине, сонце засяє над Землею.
Цей вірш був покладений на музику М. Лисенком, який жадібно прислухався до всього найкращого, що створювали українські поети в революційний час, і на протязі багатьох років не було такого великого концерту української музики й слова, на якому б не виконувались «Айстри» Олеся-Лисенка.
Ви можете доповити аналіз вірша “Айстри” через форму коментарів, щоб допомогти своїм одноліткам.
ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ “АЙСТРИ”
Опівночі айстри в саду розцвіли…
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу барвів життя убирать…
І марили айстри в розкішнім півсні
Про трави шовкові, про сонячні дні, –
І в мріях ввижалась їм казка ясна,
Де квіти не в’януть, де вічна весна…
Так марили айстри в саду восени,
Так марили айстри і ждали весни…
А ранок стрівав їх холодним дощем,
І плакав десь вітер в саду за кущем…
І вгледіли айстри, що вколо – тюрма…
І вгледіли айстри, що жити дарма, –
Схилились і вмерли…
І тут, як на сміх,
Засяяло сонце над трупами їх!
