Бредбері “Все літо в один день” скорочено

“Все літо в один день” скорочено читати на українській мові варто, щоб згадати сумну історію про людську жорстокість, яку проявляють навіть діти.

«Все літо в один день» аудіонига (повністю)

«Все літо в один день» короткий зміст

«Все літо в один день» – фантастичне оповідання американського письменника Рея Бредбері.

Події відбуваються в школі на Венері. Сонце тут можна побачити один раз в сім років, а решту часу йдуть дощі. Всім дітям, описаним в оповіданні, по дев’ять років, і з них майже ніхто не пам’ятає, як виглядає Сонце. Крім дівчинки Марго: вона прилетіла на Венеру п’ятьма роками раніше, до цього жила в Огайо, тому пам’ятає сонце. За це її не люблять інші однокласники і цураються її.

Тендітна і хвороблива дівчинка боїться води.

Вона виглядала так, немов кілька років пробула під дощем і він розчинив всю синяву її очей, всю пурпуровість губ, всю жовтизну волосся. Вона була старою, вицвілою фотографією з запиленого альбому.

Ходять чутки, що батьки відвезуть Марго на Землю, хоча і втратять на цьому багато тисяч доларів.

Вчора на уроці діти писали вірші й оповідання про сонце. Кращий вірш написала Марго. Вона порівнює сонце із золотою монетою, з вогнем, але однокласники не вірять і заздрять їй, її майбутньому. Вони жорстоко сміються над дівчинкою. В той єдиний день, коли на небі Венери можна побачити сонце, діти говорять Марго, що вчені-астрономи помилилися, і замикають її в комірчині, позбавляючи її можливості побачити сонячне світло.

Нарешті, дощ припиняється і з’являється сонце.

Воно було дуже велике, кольору полум’яної бронзи. Його оточувало сліпуче блакитне небо. Ліс горів в променях сонця.

Заціпенілі на мить діти оживають і біжать назустріч весні. Дві години проходять дуже швидко. На долоньку однієї з дівчаток падає перша крапля, і знову приходить час семирічних дощів.

Тоді діти згадують про Марго.

Вони не могли дивитися один одному в очі. Їхні обличчя стали блідими і серйозними. Вони дивилися вниз, на руки, на ноги.

Присоромлені своїм вчинком, вони повільно йдуть до комірки і випускають полонянку.