Міфи Троянського циклу — це група давньогрецьких міфів, що розповідають про події навколо Троянської війни, починаючи з причин її виникнення й завершуючи поверненням героїв додому. Цей цикл складається з окремих міфів і героїчних поем, які в сукупності утворюють повну історію війни між греками (ахейцями) і троянцями.
Ці міфи стали основою для творів Гомера — «Іліада» (про останній рік війни) та «Одіссея» (про повернення додому).

“Міфи троянського циклу” скорочено

До міфів троянського циклу входять:

“Єлена, дочка Зевса і Леди” скорочено

Славетний герой Тіндарей був вигнаний із батьківщини Гіппокоонтом. Після довгих мандрів він знайшов прихисток у царя Етолії — Фестія, який прихильно поставився до героя й одружив його зі своєю прекрасною донькою Ледою.

Згодом, коли син Зевса Геракл переміг узурпатора Гіппокоонта, Тіндарей із дружиною повернувся до Спарти та знову сів на трон. У Леди народилося четверо дітей:

•  від Зевса — Єлена і Полідевк,
•  від Тіндарея — Клітемнестра і Кастор.

Єлена була дуже гарною, їй навіть богині заздрили.Через це її викрав герой Тесей, але брати Полідевк і Кастор повернули сестру додому.

Згодом за Єлену почали змагатися женихи з усієї Греції. Тіндарей боявся, що обрання когось одного викличе заздрість інших і приведе до війни. Хитромудрий Одіссей запропонував усім женихам присягнутися, що вони захищатимуть того, кого вибере Єлена. І тільки після цієї присяги Єлена зробила свій вибір — вона обрала Менелая, сина Атрея.

Після одруження Менелай став царем Спарти й мирно жив зі своєю дружиною Єленою, не знаючи, що саме вона стане причиною Троянської війни.

“Пелей і Фетіда” скорочено

Пелей, син Еака і внук Зевса, був видатним героєм. Разом із братом Теламоном йому довелося тікати з батьківщини, бо з необережності вони вбили зведеного брата. Пелей оселився у Фтії, де одружився з донькою царя Еврітіона, однак випадково вбив і його під час полювання, тому покинув Фтію.

У місті Іолк Пелей відмовив дружині царя Акаста в коханні. Вона, образившись, обмовила героя перед чоловіком. Той сховав меч Пелея, аби його вбили дикі кентаври. Але на допомогу герою прийшов мудрий кентавр Хірон, повернув йому меч, і Пелей переміг ворогів. Потім він помстився Акасту й здобув місто.

Тим часом Прометей відкрив богам пророцтво: син Зевса й богині Фетіди буде могутнішим за батька. Щоб уникнути загрози, боги вирішили видати Фетіду заміж за смертного — Пелея. Але для цього герой мав здолати її в боротьбі. У гроті Пелей зловив Фетіду й не відпустив, хоч вона перетворювалась на різних істот. Перемігши, він здобув її як дружину.

Весілля відбулося в печері кентавра Хірона. Боги Олімпу святкували, співали музи, грали Аполлон і танцювали Афіна, Артеміда, Афродіта, Гермес та Арес. Молодятам дарували коштовні подарунки: спис, чарівні коні, зброю.

Але богиню розбрату Ериду не запросили. У гніві вона кинула на бенкетний стіл золоте яблуко з написом «найвродливішій». Між Герою, Афіною й Афродітою виникла сварка — кожна хотіла володіти яблуком. Зевс не захотів вирішувати суперечку й доручив це Парісу, сину троянського царя Пріама.

“Суд Паріса” скорочено

Паріс, син троянського царя Пріама, був покинутий у дитинстві через пророцтво, що він стане причиною загибелі Трої. Його врятувала ведмедиця, а потім виховав пастух Агелай. Паріс виріс сміливим і красивим юнаком, відомим як Олександр — “захисник мужів”.

Одного дня до нього з’явилися богині Гера, Афіна і Афродіта з Гермесом. Вони попросили Паріса вирішити, хто з них найвродливіша, і вручити яблуко “найвродливішій”. Усі богині обіцяли Парісу нагороду:

-Гера — владу над Азією
– Афіна — воєнну славу
– Афродіта — кохання найвродливішої жінки — Єлени

Паріс віддав яблуко Афродіті. Через це Гера й Афіна розгнівалися і зненавиділи Трою. Так почалася ворожнеча, що згодом призвела до Троянської війни.

“Паріс викрадає Єлену” переказ

Після повернення в Трою Паріс забув про обіцянку Афродіти — здобути найвродливішу жінку, Єлену. Але богиня нагадала йому про це і допомогла збудувати корабель. Попри застереження пророків Гелена і Кассандри, які передбачали загибель Трої, Паріс вирушив у подорож до Спарти.

Цар Менелай гостинно прийняв Паріса та його друга Енея. Під час бенкету Паріс побачив Єлену і закохався в неї, а Єлена — в нього. Коли Менелай поїхав на Крит, Паріс умовив Єлену втекти з ним. Разом із нею він викрав і царські скарби.

У морі бог Нерей провістив їм загибель, але Афродіта заспокоїла їх хвилювання. Через три дні їхній корабель благополучно дістався Трої, і Паріс привіз додому Єлену — найвродливішу жінку світу.

“Менелай готується до війни з Троєю” скорочено

Коли Паріс викрав Єлену, боги сповістили про це її чоловіка Менелая через вісницю Іріду. Розгніваний Менелай повернувся до Спарти й поїхав до брата Агамемнона по допомогу. Той нагадав йому про клятву женихів Єлени — допомагати обраному нею чоловікові. Разом вони вирушили до мудрого царя Нестора в Пілос.

Нестор підтримав їх і вирішив узяти участь у поході разом із синами. Вони почали збирати інших героїв: Діомеда, Паламеда, Ідоменея, Філоктета (що мав стріли Геракла), обох Аяксів — могутнього Теламоніда і швидкого Оїліда.

Особливо важливо було долучити Одіссея з Ітаки, але той не хотів залишати сім’ю. Щоби уникнути участі, удав божевілля: орав поле, запрігши вола й осла, та сіяв сіль. Паламед викрив його хитрощі, поклавши сина Одіссея — Телемаха — на шляху плуга. Одіссей спинився, і його було викрито. Не маючи вибору, він приєднався до походу, але затаїв образу на Паламеда.

Так почали греки збирати військо для походу на Трою.

“Народження і виховання Ахілла” скорочено

Юного Ахілла, сина царя Пелея і морської богині Фетіди, вважали незамінним для перемоги греків у Троянській війні — так пророчив віщун Калхас. Ахілл мав стати найславнішим героєм, але йому судилося загинути під Троєю. Фетіда намагалася змінити долю: з дитинства вона натирала Ахілла амброзією і тримала вогні, щоб зробити його невразливим, але її зупинив Пелей. Злякана, вона втекла в морські глибини, а Ахілла виховував мудрий кентавр Хірон.

Ахілл виріс хоробрим і сильним юнаком, чудово володів зброєю, грав на кіфарі, співав, і міг бігати швидше за звірів. Коли почали збирати військо на Трою, Фетіда, знаючи його долю, сховала сина на острові Скірос у палаці царя Лікомеда, переодягнувши його в дівочий одяг. Але Калхас вказав, де він. Тоді Одіссей і Діомед приїхали на Скірос під виглядом купців. Вони розклали між жіночими прикрасами зброю. Лише Ахілл зацікавився не коштовностями, а мечем і щитом. Коли ж пролунав раптовий воєнний сигнал, він схопив зброю — так себе і видав.

Ахілл погодився приєднатися до походу на Трою. Із ним вирушили його вірний друг Патрокл і наставник Фенікс. Батько Пелей дав Ахіллу ту зброю, яку дістав він колись як дарунок від богів на своєму весіллі з богинею Фетідою, також дав йому спис, подарований йому Хіроном, і коней, одержаних від Посейдона.

“Троя” скорочено

Троя була потужним містом з великою армією. Це місто заснував герой Іл — правнук Дардана, сина Зевса й плеяди Електри. Дардан прийшов з Аркадії до царя Тевкра, який дав йому у володіння землю, де той заснував Дарданію. Іл, онук Троса і син Дардана, колись переміг у героїчному змаганні у Фрігії, за що отримав п’ятдесят дівчат, п’ятдесят юнаків і перісту корову. За порадою фрігійського царя Іл пішов за коровою і заснував місто там, де вона зупинилась — на горбі, присвяченому богині Аті.

На цьому місці Іл почав будівництво Трої. Молячись Зевсові про знак благословення, він зранку побачив перед своїм шатром палладій — дерев’яний образ Афіни, який став охоронцем міста. Спочатку була збудована лише верхня частина міста на горбі. Нижню частину укріпили боги — Посейдон і Аполлон, які з волі богів служили царю Лаомедонту, сину Іла. Вони збудували незламні мури навколо Трої, за винятком місця, де працював герой Еак — тільки там можливо було зруйнувати оборону.

Коли грецькі герої готувалися до походу, Троєю правив онук Іла — цар Пріам, єдиний, хто вижив із дітей Лаомедонта після нападу Геракла. Пріам був багатий і жив у розкішному палаці з дружиною Гекабою, п’ятдесятьма синами і доньками. Найвідомішим з його синів був відважний Гектор, символ мужності й захисту Трої.

“Перші дев’ять років облоги Трої” скорочено

Після довгого плавання греки наблизилися до Трої, але їх уже чекали троянці під проводом Гектора. Всі знали передбачення: перший, хто ступить на землю, загине. Одіссей кинув щит на берег і стрибнув на нього, не торкаючись землі. Герой Протесілай, думаючи, що Одіссей уже зійшов на землю, теж стрибнув — і загинув від руки Гектора.

Греки почали битву, троянці відступили до міста. Наступного дня було оголошено перемир’я, щоб поховати загиблих. Греки збудували укріплений табір. Агамемнон став головним вождем, а мудрий Одіссей — радником. Греки намагалися домовитися про повернення Єлени. Менелай і Одіссей поїхали з послами до Трої. Народ готовий був повернути Єлену, але Паріс і його брати не погодились. Посли поїхали не досягнувши результату.

Почалася тривала облога Трої. Греки захоплювали союзні міста. Особливо відзначився Ахілл, який убив багатьох ворогів, зокрема рідню Андромахи, дружини Гектора. Війна тривала дев’ять років.

Мудрий Паламед, який багато допомагав грекам, був звинувачений у зраді. Одіссей підкинув йому золото та фальшивий лист нібито від царя Пріама. Греки повірили і стратили Паламеда. Перед смертю він сказав: «О, істино, мені шкода тебе, ти вмерла раніше, ніж я!» Його не хотіли ховати, але Аякс Теламонід поховав його з честю.

Греки жорстоко поплатилися за вбивство невинного героя.

“Смерть Ахілла” скорочено

Після загибелі Патрокла й Антілоха Ахілла хотів помст. Як розлючений лев, Ахілл кидався в бій і вбивав одного за одним героїв Трої. Перелякані троянці кинулись тікати й ховатися за мурами міста, але Ахілл гнався за ними до самої Скейської брами.

Здавалося, що Ахілл увірветься в Трою і знищить її. Бог Аполлон намагався зупинити Ахілла грізним криком, але герой не слухав його, навіть пигрозив вразити Аполлона списом. Тоді бог, розгнівавшись, допоміг Парісу прицілитися так, щоб стріла влучила Ахіллу в п’яту — єдине вразливе місце героя. Це була смертельна рана.

Ахілл упав на землю. Він зрозумів, що ніхто зі смертних не зміг би його вбити без допомоги бога. З останніми силами він ще підвівся й убив багатьох ворогів. Але з кожним кроком сили полишали його. Спершись на спис, він закричав до троянців, що мститиметься навіть після смерті. Його поклик налякав ворогів, та незабаром він помер.

Троянці довго боялися навіть наблизитися до мертвого тіла Ахілла. Зрештою почався жорстокий бій за його тіло. Падали воїни з обох боків, земля здригалася, кров лилася рікою. Та коли гримнув грім Зевса і здійнялася буря, троянці мусили відступити. Завдяки цьому Аякс Теламонід зміг винести тіло Ахілла, а Одіссей прикривав його від атак троянців.

У таборі греки обмили тіло Ахілла, поклали на оздоблене ложе й гірко оплакували. Плач почула з морської глибини мати героя — богиня Фетіда. Вона прийшла з нереїдами, й її розпач був таким сильним, що навіть греки злякалися.  Сімнадцять днів Фетіда, нереїди й греки оплакували Ахілла.

На вісімнадцятий день спорудили величезне похоронне багаття. Після спалення тіло героя зібрали і поклали його кістки в золоту урну — дарунок Діоніса. В цю ж урну поклали кістки Патрокла. Разом з ними у спільному склепі поховали й Антілоха. Над могилою насипали високий курган, що був видний далеко з моря — символ слави трьох героїв.

Після похорону відбулися грища — змагання на честь Ахілла. Богиня Фетіда винесла дорогоцінні дари з моря як призи переможцям. Вони були настільки розкішні, що захопили б і самого Ахілла, якби він був живий.

“Смерть Аякса” скорочено

Переказ міфу «Смерть Аякса Теламоніда» за трагедією Софокла «Аякс-бичоносець»:

Після загибелі Ахілла залишилось його золоте озброєння, викуване Гефестом. Фетіда веліла віддати його тому, хто найбільше проявив себе в битві за тіло Ахілла. Головними претендентами були Аякс і Одіссей. Щоб вирішити суперечку, суддями зробили троянських полонених. Завдяки втручанню богині Афіни, яка допомогла обманути підрахунок голосів, зброя дісталася Одіссеєві.

Могутній Аякс тяжко пережив поразку. Він вирішив помститися Одіссеєві й синам Атрея — Агамемнону й Менелаю. Уночі, охоплений гнівом, він вийшов із мечем, щоб убити їх. Але Афіна вразила його безумством за те, що він зневажав богів. Аякс у нападі безумства напав не на вождів, а на стадо биків, гадаючи, що це його вороги. Він убив багатьох тварин, а інших пригнав до свого шатра й катував.

Коли розум до нього повернувся, і він побачив, що накоїв, його охопив жах і сором. Аякс вирішив накласти на себе руки. Він передав свого сина Еврісака під опіку братові Тевкрові та іншим вірним воїнам, і, взявши меч — дар Гектора — пішов до моря. Він сказав, що хоче помолитися богам і присвятити меч Аїдові.

Тим часом греки дізнались про його вчинок. Одіссей здогадався, що це зробив Аякс. Сини Атрея розлютилися й вирішили покарати його. Але з’явився вісник від Тевкра, який попередив, що Аяксу загрожує смерть саме цього дня, і якщо він проживе ще трохи, небезпека мине. Та було вже пізно: Тевкр знайшов тіло брата — Аякс загинув, кинувшись на власний меч.

Агамемнон і Менелай не хотіли дозволити поховати Аякса. Але Одіссей переконав їх змінити рішення. Він нагадав, скільки великих подвигів звершив Аякс задля греків. Завдяки Одіссеєві Тевкр отримав дозвіл на поховання брата. Так поряд із могилою Ахілла з’явилася ще одна — могила великого Аякса, сина Теламона.

“Останні дні Трої” скорочено

Після загибелі Ахілла й Аякса греки продовжували облогу Трої, але місто не вдавалося взяти. Одного разу Одіссей підслухав слова провісника Гелена, сина Пріама, і хитрощами взяв його в полон. Так він дізнався, що Трою можна буде здобути лише за умови, якщо греки приведуть до війська Філоктета — володаря отруєних стріл Геракла, і сина Ахілла — юного Неоптолема.

Одіссей спершу вирушив на острів Скірос і легко переконав хороброго Неоптолема приєднатися до війська, попри благання його матері залишитись. Потім Одіссей з Неоптолемом відплив на острів Хрісу, де вже десять років у самотності й тяжких муках жив покинутий греками Філоктет. Через болісну рану він ледве рухався, полював сам на диких птахів, добував воду і терпів страшну самотність. Він ненавидів синів Атрея і Одіссея, які залишили його на острові.

Одіссей, знаючи, що Філоктет його зненавидів, послав Неоптолема обманом здобути його довіру. Неоптолем підійшов до Філоктета, видав себе за ображеного греками воїна і розповів про загибель Ахілла. Філоктет повірив йому, передав лук і стріли, погодившись плисти в Грецію. Але коли дізнався, що його хочуть силоміць відвезти під Трою, запалав гнівом і хотів кинутись зі скелі. Неоптолем, зворушений його стражданнями, повернув йому лук. Одіссей намагався зупинити це, але Філоктет готовий був захищатися.

Усе змінила поява самого Геракла, який явився Філоктету в божественному сяйві. Він наказав йому їхати під Трою, обіцяв зцілення від рани і славу. Філоктет послухав волю Геракла, сів на корабель і вирушив у Трою.

Неоптолем, прибувши під мури міста, виявив себе гідним сином Ахілла. Він убив багатьох ворогів, у тому числі могутнього героя Евріпіла, сина Телефа. Той прийшов на допомогу Трої, підкуплений золотою лозою — даром Зевса для Ганімеда.

Тим часом Філоктет смертельно поранив Паріса стрілою Геракла. Від отрути той довго мучився й помер у лісі, де колись пас отари. Пастухи поховали його, оплакавши товариша.

Незважаючи на всі успіхи, Трою не вдавалося взяти силою. Тоді Одіссей здійснив нову хитрість: перевдягнувся жебраком і проник у Трою. Його впізнала лише Єлена, яка допомогла йому й не видала. Одіссей зібрав відомості та повернувся назад. Разом із Діомедом вони здійснили ще небезпечніший подвиг — викрали з Трої священний Палладій — статую Афіни, без якої місто не могло встояти.

“Падіння Трої” скорочено

Греки довго не могли здобути Трою силою, тому Одіссей запропонував підступний план: спорудити велетенського дерев’яного коня, у якому сховаються найхоробріші воїни, а все інше військо відпливе й заховається за островом Тенедос. Троянці, думаючи, що греки пішли назавжди, ввезуть коня в місто, а вночі сховані в ньому герої відкриють браму, і греки захоплять Трою.

Кінь був майстерно зроблений, у ньому сховалися Одіссей, Неоптолем, Філоктет, Менелай, Діомед, молодший Аякс, Меріон та інші герої. Греки спалили табір, сіли в кораблі й відпливли. Троянці, побачивши, що вороги зникли, зраділи і вийшли з міста. Серед покинутого табору вони знайшли дерев’яного коня. Думки розділилися: що з ним робити? Жрець Лаокоон закликав знищити його,  вдарив списом, щоб довести, що всередині хтось може бути. Та боги затьмарили розум троянців: вони повірили обману.

Тут до троянців пастухи привели полоненого грека Сінона, який розповів вигадану історію про себе і про призначення коня — нібито це дарунок Афіні, який забезпечить захист місту. Щоби троянці йому повірили, боги послали два змії, які задушили Лаокоона та його синів. Це вразило троянців: вони вирішили ввезти коня в місто.

Уночі, коли Троя спала, Сінон випустив героїв із коня. Він також запалив вогнище як знак для війська греків, що поверталось із Тенедосу. Греки напали на спляче місто, підпалили будівлі й почали винищення. Троянці захищалися з відчаєм, але сили були нерівні.

Греки увірвалися в палац Пріама. Неоптолем убив старого царя, а також його сина Політа. Убили й маленького онука Пріама — Астіанакса. Менелай убив Деїфоба й повернув собі Єлену. Віщунка Кассандра шукала захисту в храмі Афіни, але її зневажив Аякс, що розгнівало богиню.

Із троянських героїв урятувався тільки Еней, який виніс на плечах свого батька Анхіза і повів за собою сина. Також врятувався Антенор, бо завжди був прихильником миру.

Так завершилась історія Трої — великого й славетного міста, що довго горіло у вогні…

Автор переказу – Гнатюк Юлія

Авторські права на опублікований матеріал належать сайту dovidka.biz.ua.