“Contra spem spero” АНАЛІЗ (паспорт) Леся Українка

Вірш Лесі Українки «Contra spem spero!» – яскравий приклад неоромантизму. У поезії “Сontra spem spero” звучить життєствердний настрій. Аналіз вірша «Contra spem spero!» допоможе визначити тему, ідею, жанр, проблематику, віршовий розмір, художні засоби та підготувати літературний паспорт твору “Контра спем сперо”.

Contra spem spero аналіз (паспорт)

Автор – Леся Українка (Лариса Косач)

Рік написання – 1890. Поштовхом до написання поезії “Contra spem spero” стало нестерпне загострення хвороби.

Збірка – “На крилах пісень”

Назва вірша “Сontra spem spero” означає без надії сподіваюсь у перекладі з латинської.

Літературний рід: лірика.

Вид лірики: особиста та філософська.

За жанром Contra spem spero: ліричний вірш.

Художній напрям, стиль – модернізм, неоромантизм

Тема вірша:  роздуми про негаразди у житті та сподівання на краще.

Головна ідея: заперечення тужливих настроїв, протиприродних молодості

Головна думка:

Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!

Провідний мотив: оптимізм людини за будь-яких життєвих обставин

Віршовий розмір Contra spem spero:

тристопний анапест

Римування: перехресне. Рима – жіноча та чоловіча

Художні засоби Contra spem spero:

• Епітети: хмари осінні, весна золота, молодії літа, думи сумні, вбогім сумнім перелозі, барвисті квітки, сльози гіркі, кора льодовая, кора міцна, весела весна, гора крута крем’яная, камінь важкий, вага страшна, пісня весела, довга нічка, зірка провідна.
• Метафори: владарка темних ночей
• Звертання: гетьте, думи, ви хмари осінні!; геть, думи сумні!
• Гіпербола: «І від сліз тих гарячих розтане / Та кора льодовая, міцна»
• Анафора: Буду сіять барвисті квітки, / Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі»

Також, не можна не зазначити про присутність міфологеми у творі.

Вірш привертає увагу своєю простотою думки та високо піднятим настроєм.

Твір «Сontra spem spero!» побудований на антитезі: осіннім «хмарам-думам» протиставлена «весна золота», лихові — пісні, розпачу — надія.

У вірші «contra spem spero» Леся Українка використала давньогрецький міфологічний образ Сізіфа. У словах поетеси «Я на гору круту крем’яную // Буду камінь важкий підіймать…» переосмислено образ Сізіфа, тобто поетесе пише про сізіфову працю.

“Contra spem spero” особивості твору

– у вірші “Сontra spem spero” поєднано види лірики філософська та особистісна

-оспівування людини, що обирає свободу; 

-образ яскравої, непересічної, сильної ліричної героїні; 

-автобіографізм;

-антитеза (весна-осінь), алегорія, риторичні запитання, риторичні оклики.

– У першій строфі ставиться ключове питання: «Чи то так у жалю, в голосінні / Проминуть молодії літа?».

– У другій утверджується активна позиція героїні: «Жити хочу! Геть думи сумні». 

– Наступні чотири строфи в різних варіаціях розвивають «безнадійно-надійний» мотив.

– Остання строфа є повтором другої, життєствердної.

“Contra spem spero” критика

Уся поезія побудована на антитезах, причому художні протиставлення звучать як крилаті, афористичні ви­слови, їх виразність досягається за допомогою метафоричної образнос­ті, яка посилює емоційність звучання твору.

Імпульсом до створення вірша стало загострення в авторки хвороби, проте подолання особистої недуги переросло в утвердження героїчної особистості, яка готова всі зусилля віддати боротьбі проти кривди в найширшому соціальному та національно-визвольному аспектах. Леся Українка утверджувала незламність духу людини й оптимістичним мо­тивом, і всіма художніми засобами, й експресивним художнім звучан­ням, коли категоричне «Ні!» на початку твору змінилося ще рішучішим «Так!» в останній його строфі (П. Хропко).

       Вірш “Contra spem spero” читати

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей –
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!

Вірш “Contra spem spero” аудіо слухати