Дж. Даррелл «Балакучі квіти» скорочено читати оповідання (розділ з книги “Моя сім’я та інші звірі”) варто, щоб згадати про що цей твір.
«Балакучі квіти» скорочено
Головний герой отримав новину, що йому знайшли нового вчителя – містера Кралевського. Йому повідомили, що той приємний у спілкуванні та захоплюється птахами, тож вони швидко знайдуть спільну мову. Однак хлопець не надто вірив у це, оскільки вже зустрічав людей, які називали себе знавцями пернатих, але не могли відрізнити навіть прості види птахів. Він підозрював, що рідні запросили цього «орнітолога» лише для того, щоб зробити навчання трохи цікавішим. Тому герой вирушив на перший урок у гнітючому настрої.
Кралевський мешкав у старому будинку на околиці міста. Його житло займало два верхні поверхи. Коли герой зустрів його, то був вражений дивною зовнішністю вчителя, він здався йому не людиною, а гномом у старомодному, проте елегантному костюмі.
У вчителя була яйцеподібна голова із лисиною, довгий, тонкий ніс, великі світло-карі очі, тонкі губи. Учитель привітно запросив хлопця зайти і провів його через темний передпокій до кімнати, де мали проходити уроки. Кралевський одразу заговорив про дружбу, заявивши, що це найважливіше у взаєминах. Він навіть заплющив очі у захваті, немов молився. Хлопець ледве стримував сміх, але кивнув, погоджуючись.
До початку уроку Кралевський запропонував герою поглянути на його колекцію птахів. Вони піднялися до мансарди, де було безліч кліток із різними птахами. Спочатку хлопець подумав, що всі птахи – канарки, але, придивившись, побачив строкатих щиглів, зеленяків, коноплянок, рожевогрудих снігурів та багатьох інших. В одному кутку мансарди він знайшов двері, що вели на балкон, де були просторі вольєри. В одному жив чорний дрізд із яскраво-жовтим дзьобом, а в іншому – кам’яний дрізд із розкішним синім пір’ям. Кралевський з’явився поруч і пояснив, що цей птах із Албанії, і він ніяк не може знайти йому пару.
Повернувшись до мансарди, хлопець допомагав учителю поїти птахів. Кралевський, розставляючи блюдця з водою, говорив то до хлопця, то до птахів, і це виглядало досить дивно.
Несподівано з кишені Кралевського пролунав пронизливий дзенькіт – це був його годинник. Він вигукнув: «Клянусь Юпітером! Уже дванадцята година!» та зітхнув. Оскільки часу на урок майже не залишилось, він запропонував спуститися в сад і зібрати жовтозілля для птахів.
Коли приїхав автомобіль, що мав забрати хлопця, Кралевський подякував йому за допомогу і сказав, що вважає їхній перший день знайомства вдалим початком дружби. Вдома рідні запитали про враження від нового вчителя, і хлопець відповів, що він приємна людина, а перший день навчання пройшов за вивченням орнітології та ботаніки.
Згодом він зрозумів, що Кралевський не дозволить йому ухилятися від навчання. Уроки втомлюють хлопця, адже методика викладання вчителя застаріла. Зокрема, історію потрібно вивчати великими шматками, а дати – зубрити. Географія обмежується лише Британськими островами, і хлопець змушений нескінченно креслити карти та заучувати безліч нудних фактів про графства та міста.
Кралевський постійно розпитує його про різні регіони, а хлопець часто відповідає навмання, сподіваючись вгадати. Учитель щиро переживає через його незнання, але дуже радіє, коли йому вдається правильно відповісти. Французьку мову вони вивчають раз на тиждень, проте навчання йде важко, Кралевський важко сприймає те, як герой її калічить. Зрештою вони починають використовувати для навчання книгу про птахів, але це мало допомагає. Щоб розрядити обстановку, Кралевський пропонує прогулянку містом, під час якої розмовляти можна лише французькою. Однак гуляють вони майже завджи мовчки, і кожного разу опиняються на пташиному ринку, де забувають про навчання і купують нових птахів.
Хлопець навчався в Кралевського вже кілька тижнів і лише тоді дізнався, що той мешкає не сам. Під час уроків учитель іноді замовкав, схиляв голову набік, наче дослухаючись до чогось, а потім вибачався й казав, що має провідати маму. Це здивувало хлопця, адже Кралевський здавався йому дуже старим, і він не очікував, що його мати ще жива. Однак, поміркувавши, хлопець вирішив, що це просто ввічливий спосіб сказати, що йому потрібно вийти до туалету.
Якось під час уроку історії хлопцеві теж знадобилося вийти, і, вирішивши наслідувати чемну манеру Кралевського, він серйозно заявив, що хоче провідати його маму. Учитель розгубився, перепитавши, чи він дійсно хоче зробити це саме зараз. Здивований реакцією Кралевського, хлопець просто кивнув. Тоді учитель сказав, що спочатку має дізнатися, чи зручно це його матері.
Невдовзі Кралевський повернувся й оголосив, що його мати з радістю з ним поспілкується, хоча просить вибачення за те, що трохи неприбрана. Хлопець не надав цьому значення й відповів, що нічого страшного в цьому немає. Тоді вчитель провів його через коридор і відчинив двері до просторої темної спальні, яка була заповнена квітами у вазах, горщиках і глечиках.
На ліжку, серед численних подушок, лежала дуже тендітна стара жінка. Її обличчя було вкрите глибокими зморшками, проте найбільше вражало волосся – густе, довге, золотисто-каштанове з червонястим відтінком. Воно спадало на плечі та розсипалося по ліжку, нагадуючи осіннє листя або хутро лисиці.
Жінка була здивована, що хлопець захотів познайомитися з нею, але все ж раділа можливості поговорити з ним і запросила його сісти. Він обережно присів на ліжко, відсуваючи убік пасма її волосся. Пані Кралевська взяла в руки пасмо, покрутила його в пальцях, і сказала, що це її єдина гордість, єдине, що залишилося від її молодості. Далі вона поділилася своєю дивною теорією: вважала, що деякі красиві речі настільки зачаровуються власною красою, що починають жити окремим життям. На її думку, її волосся теж існує самостійно, незалежно від старіння її тіла. Вона навіть припустила, що після її смерті воно продовжить рости, заповнюючи її домовину.
Кралевський почувши дзеьнкіт будильника вийшов з кімнати, щоб перевірити пташенят, які мали вилупитися з яєць.
Пані Кралевська замислено подивилася на хлопця й сказала, що люди помиляються, вважаючи, що з віком усе в людині завмирає. Насправді це світ уповільнює свій рух для неї, і завдяки цьому можна помічати значно більше. Вона звернула увагу на квіти у кімнаті й запитала, чи чув він коли-небудь, як вони розмовляють.
Хлопець здивувався, бо не уявляв, що квіти можуть говорити. Але пані Кралевська запевнила його, що вони дуже велемовні, хоча вона не розуміє їхньої мови. Вона вважала, що, можливо, хлопець теж зможе їх почути, коли постарішає, якщо його серце не зачерствіє.
Жінка показала йому оксамитову троянду, насиченого червоного кольору, яка стояла у срібній вазочці. Пані Кралевська запевнила, що ця прекрасна квітка стоїть у її кімнаті уже два тижні. Вона розповіла, що цю троянду їй подарували з букетом айстр, і тоді вона була схожа на чахлий, миршавий пуп’янок. Айстри, за словами жінки, дуже грубі квіти й можуть пригнічувати ніжніші рослини. Місіс Кралевська почула, як вони «розмовляють», і зрозуміла, що троянду треба рятувати. Вона відокремила її, додала у воду аспірин, і квітка відродилася, наче вдячна за допомогу.
Стара пані поділилася своїми знаннями про догляд за квітами: для троянд потрібен аспірин, для хризантем – срібні монетки, для пахучого горошку – бренді, а для бегоній – цитриновий сік. Вона також зауважила, що змішування різних видів квітів може спричинити «чвари» між ними, і що воду для квітів краще міняти раз на тиждень, додаючи трохи землі. Усі ці знання жінка отримала спостерігаючи та слухаючи квіти.
Раптом у кімнату увійшов Кралевський, повідомивши радісну новину: вилупилися всі четверо пташенят, за яких він так хвилювався. Місіс Кралевська щиро зраділа, а потім сказала, що розмова з героєм була для неї дуже цікавою. Вона запросила його приходити ще, адже, хоч її думки можуть здатися екстравагантними, йому варто їх послухати.
Коли він уже виходив із кімнати, то ще раз глянув на стару жінку, що лежала під важким покривалом. Йому здалося, що квіти в кімнаті ніби зібралися навколо неї, чекаючи, коли вона розповість їм чергову історію. Вона була схожа на королеву, яку оточував її відданий почет – одухотворені квіти.
вы издеваетесь?!какой отрывок?!Надоели эти идиоты
Спасибо…
А ти спасибо хотяби сказал ну или ” норм”…