Вірш «Дав мені юнь ти сутужную…» Ахматової українською та оригінал ви можете знайти в цій статті.
Віршовий розмір «Дав мені юнь ти сутужную…» – дактиль
«Дав мені юнь ти сутужную…» Анна Ахматова
Дав мені юнь Ти сутужную…
Був ти нещедрим у ніжності.
Скільки журби, далебі!
Як же багатством у бідності
Душу зігріти Тобі?
Пісню слави лесливую
Нам доля співа сліпа.
Господи! Та ж недбайлива я,
Твоя рабиня скупа.
Ні прутиком, ні трояндою
Не буду в садах Отця.
Я від кожної тріски падаю,
Здригаюся від слівця.
Перекладач: П.Перебийнос
***
Дав мені юність обтяжливу,
Стільки печалей у ній.
Як же, у щасті зневажена,
Боже, віддячу Тобі?
Довгую пісеньку, ластячись,
Славі співає журба.
Жінка зваблива, прекрасна ще,
Скупості й долі раба.
Ані ружею, ні стеблинкою
Я не буду в садах Отця.
Я тремчу полохливо жаринкою,
Я боюся дурного слівця.
Перекладач: I.Римарук
«Дав мені юнь ти сутужную…» на русском
Дал Ты мне молодость трудную.
Столько печали в пути.
Как же мне душу скудную
Богатой Тебе принести?
Долгую песню, льстивая,
О славе поет судьба.
Господи! я нерадивая,
Твоя скупая раба.
Ни розою, ни былинкою
Не буду в садах Отца.
Я дрожу над каждой соринкою,
Над каждым словом глупца.
Читати вірш «Дав Ти мені важку молодість» Ахматової Анни потрібно з урахуванням того, що він написаний у жанрі молитви.
У першому рядку поетеса лаконічно висловила свої душевні переживання. Лише знаючи біографію Ахматової можна уявити, скільки гіркоти ховається за цими словами. Текст цього вірша – звернення до Господа. Лірична героїня констатує факт тяжкої молодості. Вона не скаржиться на долю, а лише журиться, що її душа мізерна і тому вона не може принести її в садки Отця.
