"Давня казка" аналіз (паспорт твору) - Леся Українка

Поема “Давня казка” Лесі Українки не просто цікавий та філософський твір. Він порушує проблеми ролі поета й поезії в суспільстві, авторка торкається питань про суть людського щастя, вдячності. Аналіз твору “Давня казка” допоможе підготувати літературний паспорт твору (тема, ідея, віршовий розмір, художні засоби, проблематика, жанр, композиція, історія написання).

“Давня казка” Лесі Українки аналіз (паспорт твору)

Автор — Леся Українка (Л. П. Косач).

Рік написання – 1893 р.

Літературний рід — ліро-епос.

Жанр: ліро-епічна соціальна поема-казка.

Від казки — зачин, події відбуваються в давноминулі часи, в якійсь невідомій країні, головні персонажі — поет і Бертольдо — зустрічаються тричі, як і в казках.

Тема: зображення боротьби трудящих проти своїх поневолювачів та ролі і місця поета у визволенні народу від гніту.

Ідея: уславлення мужності, цілеспрямованості, віри у щасливе життя (поет); засудження жорстокості, жаги до збагачення, прагнення поневолити народ (Бертольдо).

Основна думка: у пошані народній завжди залишаються ті, хто захищав, відстоював інтереси простого люду, жертвуючи своїм життям.

Віршовий розмір твору “Давня казка”: Чотиристопний хорей

Римування: перехресне (другий і четвертий рядки) та без рим (перший і третій рядки); рими жіночі.

Головні герої:

поет,
лицар Бертольдо,
Ізідора,
співці,
узагальнений образ народу.

“Давня казка” художні засоби

епітети: люди добрі, поет нещасний, сумна діброва, рими-соколята, думи-чарівниці,прудкії коні,вільні руки.
метафори: не цвіла урода гожа, сонечко червоне заховалось за діброву, час леті, пісні ідуть по людях.
порівняння: розливався людський стогін всюди хвилею сумною, краще смерть, ніж вічний сором, і мов сон, життя минало.
гіпербола: розходилась по світу стоголосою луною
антитеза: у мужички руки чорні, в пані рученька тендітна.
інверсія: раз у раз ходила молодь пісні – слова вислухати.
фразеологізм: спіймати вітра в полі
архаїзми: граф, графство, герольди.

Композиція твору “Давня казка”

Твір складається з чотирьох розділів.

Експозиція: знайомство з поетом.
Зав’язка: зустріч поета з Бертольдом.
Кульмінація: конфлікт між Бертольдом і поетом.
Розв’язка: довічне ув’язнення поета, його смерть; А поетові нащадки Слово гостреє гартують.

Проблематика твору

У поемі Лесі Українки «Давня казка» розглядається як основна проблема багатства та бідності. Також у творі порушено такі проблеми:

роль мистецтва;
добро і зло;
життєве покликання людини;
духовність та бездуховність;
взаємодопомога;
війна та мир;
духовні цінності.

Мовно-виражальні засоби “Давня казка”

а) Поетичний синтаксис: антитеза, інверсія, фразеологізми. («Час летів, немов на крилах», «Кажуть весь поміст у пеклі з добрих замірів зложився», «Золотих не хочу лаврів», «спіймати вітра в полі»).

б) Тропи (епітети, метафори, порівняння): сумна діброва, римисоколята, думи-чарівниці; «сонечко червоне заховалось за діброву», «час летів», «розливався людський стогін всюди хвилею сумною», «пісні ідуть по людях» і т. д.

в) Лексика твору: загальновживані слова, архаїзми із західноєвропейської літератури, фольклору (граф, графство, герольди).

г) Особливості вірша: в його строфах заримована лише половина рядків.

Золотих не хочу лаврів,
З ними щастя не здобуду,
Як я ними увінчаюсь
То поетом вже не буду.

Такі вірші називаються напівбілими, або римованими.

Чотиристопний хорей, яким написано «Давню казку», з одного боку, сприяє стрімкому розгортанню сюжету, з другого — наближає вірш до розмовної мови казки, передає ритм часу, протягом якого наростає конфлікт між групами людей.

д) Іронія і сатира в поемі.

В іронічному плані вживаються слова «лицар» і «лицарство» щодо Бертольда та його воїнів. В Україні «лицар» — мужня, саможертовна, благородна людина, захисник волі. Таким лицарем Леся Українка вважала поета:

Нас таки чимале військо,
Маєм свого отамана,
Він у нас одважний лицар…

В іронічному плані написані окремі рядки «поетових пісень».

У сатиричному плані показано взаємини між графом Бертольдом і народом.

Історія написання “Давня казка”

«Давню казку» Леся Українка написала в 1893 році. На ту пору вона вже була зрілим поетом. Своє місце як митець письменниця бачила лише серед найпередовіших, революційних представників суспільства — серед робітників. У творі йдеться і про роль поета і його творів у суспільному житті. Тому головний герой цієї поеми — поет.

Твір «Давня казка» вперше був опублікований у львівському журналі «Життє і слово» за 1896 рік, а пізніше — в другій збірці віршів Лесі Українки «Думи і мрії». У час творення цієї поеми одні письменники реакційного напряму заявляли, що мистецтво потрібно лише для розваги, інші — що історію вершать царі, королі, володарі трудящих, що гнобительський лад — непорушний, вічний. Поемою «Давня казка» Леся Українка давала гостру відсіч носіям цих теорій.