Міф “ДАЖБОГ” скорочено читати
Син великого Сварога, Дажбог-Сонце, тривалий час владарював над богами та людьми. Він був родоначальником русів-українців, першим їх князем і покровителем. Давні українці вважали себе внуками Дажбога.
Дажбог уособлював мужність, його обличчя люди зображували схожим на сонячне коло, а русява борода -була схожа на промінці. У правій руці він тримав масивний турячий ріг з вином, а ліва торкалася довгого меча, що висів на поясі. Дажбог був богом даючим і караючим. Його плащ оздоблений золотом сягав колін. На шиї блищала золота гривна. Коли Дажбог йшов по землі, то під ним западався грунт, а сам він сяяв.
Дажбогові люди молилися та приносили пожертви – млинці, полотно, дари полів і лісів, вино, гроші та ін.
Але частіше Дажбог мчав зі сходу на захід на білому коні. Кому із звичайних людей щастило торкнутися до повода того коня, той ставав князем у своєму племені.
Про кожну появу Дажбога повідомляв співом півень — божий вісник. Тому зображення півня завди було присутнім на жертовниках і на всіх речах, які присвячувалися Дажбогові. А хто з людей бажав його заступництва, той носив оберіг із зображенням півня. Носили й інші сонячні обереги, на яких були зображення коня, диск, хрест, ромб, бо вони — все це символи Дажбога.
Бог Сонце давав всьому життєві сили. Без його проміння не росла б трава, не жили б істоти. Він був джерелом багатства й благополуччя кожної родини. Ось чому люди молилися Дажбогу, а для його вшанування вибрали один із семи днів — неділю.
Дажбог подарував українцям сонячний календар, навчив правильно рахувати роки і розрізняти пори року. Він визначив для людей головні закони життя і звелів дотримуватися їх. Він допомагав людям у часи війни та лихоліть, дарував силу і життєву снагу, вміння й мудрість.
Коли, Дажбог гнівався на людей за провини чи за недостатню повагу, тоді він палив поля посухою і нищив посіви або довго не посилав тепла на землю, тоді холоди дошкуляли людям. Але він був більше богом, який давав, а не карав, тому гнівався на людей дуже рідко.
Якщо Дажбог переходив дорогу якійсь людині, то їй завжди щастило: жито гарно родило, і худоба велася, а біди обминали хату. Тому на кожному весіллі нареченому бажали зустріти самого Дажбога.
Разом із своїм братом Сварожичем Дажбог мудро управляв Всесвітом, поки владу не отримав грізний громовержець Перун. Але і тоді слава Дажбога не зменшилася, адже він так і був богом Сонця і богом жнив.
Тому люди, коли хотіли когось виділити серед інших за доброчинність та духовну красу, то порівнювали його з Дажбогом і називали «красним сонечком».
