“Де зараз ви, кати мого народу?” аналіз (паспорт)

Василь Симоненко «Де зараз ви, кати мого народу?» аналіз твору допоможе визначити, яка тема, ідея, жанр, художні засоби та підготувати літературний паспорт вірша.

Аналіз «Де зараз ви, кати мого народу?» (паспорт твору)

Автор: Василь Симоненко

Рік написання: 1961, 24 грудня

Літературний рід: лірика

Жанр: вірш

Вид лірики: громадянська

Тема: незнищенність українського народу, викриття тиранів і поневолювачів, віра в історичну силу нації

Ідея: народ є вічним і непереможним; жодне насильство чи гноблення не здатне знищити його дух і пам’ять

Основна думка: тирани зникають, а народ живе й продовжує свій шлях у часі

Провідний мотив: історична пам’ять і безсмертя нації
Віршовий розмір: П’ятистопний ямб
Римування: Перехресне (АБАБ)

Художні засоби:

• риторичні запитання – «Де зараз ви…?», «Де велич ваша…?»
• анафора – Народ мій є!
• епітети – ясні зорі, тихі води, чорна злоба, жорстока й лагідна душа, катів осатаніліх, гарячі жили, козацька кров.
• метафори – …злоба не впаде, не перекреслить мій народ.
• антитеза – древніє й молодіє, жорстока й лагідна.
• риторичні оклики: “Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!”, “І орди завойовників-заброд!”.
• риторичне звертання: “Не забувайте, виродки, ніде”.
• Образи: народ, кати народу, перевертні, завойовники, козацька кров.

Настрій: піднесений, гордий, патріотичний

Образи у вірші В. Симоненка «Де зараз ви, кати мого народу?»:

-Образ народу — головний образ; сильний, незнищенний, вічний, здатний до оновлення й боротьби.
–Образ катів — уособлення гнобителів, ворогів, тиранів, що втратили силу й приречені на зникнення.
-Образ природи (ясні зорі, тихі води, сонце вічності) — символ чистоти, життя, вічності народу.
-Образ козацької крові — символ історичної пам’яті, мужності, волелюбного духу.
-Образ перевертнів і приблуд — зрадники, чужинці, вороги народу.

Василь Симоненко «Де зараз ви, кати мого народу?»

Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.

Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.

Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!

Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!

Цей вірш Василя Симоненка звернений до всіх, хто намагався знищити український народ. Автор із гнівом і зневагою питає про долю катів, підкреслюючи, що їхня сила була тимчасовою. Симоненко протиставляє жорстокість загарбників вічності народу, який росте, множиться й живе за законами історії та правди.

Поет утверджує думку про незнищенність нації, її духовну міць і історичну пам’ять. Образ «козацької крові» символізує спадкоємність поколінь, волелюбність і незламний характер українців. Вірш сповнений патріотизму, гордості й віри в майбутнє свого народу, який пережив усі утиски та зберіг свою душу й силу.